❗️6.1.❗️Бойова бригада. Запоріжжя❗️
Вже на вʼїзді до Запорізької області нас зупинили на великому блок-посту, котрий дуже сильно відрізнявся від тих, які були на Заході. На той момент мені все здавалось дуже серйозним і трішки навіть страшнуватим… Максимально «заряджені» чуваки в балаклавах, броніках, які з дуже серйозним видом почали перевіряти всі наші документи, вносити номера машин в якісь бази даних на своїх планшетах, оглядати все, що ми веземо і тд… Ну прямо відчувалось, що це вже не наш полігон і тут все серйозно. Звісно ж, це в силу емоцій та перших вражень…
Після ретельної перевірки, нас все-таки пропустили в місто і ми поїхали в бік одного населеного пункту, де був штаб нашої майбутньої бригади і де на нас очікували. Дорогою, ми проїжджали ще декілька блок-постів, де теж стояло купа військових та поліцейських, які дуже серйозно щось постійно перевіряли…
Нарешті, ми добрались до штабу, нас зустріли та почали оформлювати в стройовій (такий відділ, котрий займається всіма паперовими справами стосовно особового складу. Він є в кожній військовій частині).
Як це дуже часто (можливо навіть - завжди) буває в армії - все одразу пішло не по плану. По тій інформації, що була раніше, нас мали всіх оформити в один підрозділ, котрий підпорядковувався нашому пану Підполковнику. Натомість, жіночка зі стройової зразу сказала, що місць на всіх немає і нас розподілять по різних місцях. Сержант подзвонив пану Підполковнику і той сказав, щоб ми оформлювались як є, а потім трішки пізніше він всіх нас обʼєднає знову.
Таким чином, сержант потрапив в штаб, двох людей з нашої «тусовки» забрали в піхотний підрозділ, мене та ще двох моїх побратимів (той старший дядько з іншої частини та хлопець, котрий був інструктором в нашій школі БПЛА) оформили у взвод ударних безпілотних комплексів. Знову ж таки, ніхто з нами не спілкувався та не дізнавався, що ми вміємо та що можемо… Просто по списку прізвищ заповнили галочки в потрібні клітинки і все🤷♂️.
Ми трішки «потусувались» біля штабу, поки очікували на транспорт, котрим мали забрати хлопців, відповідно, потрібно було поперекидати речі з наших машин в інші… Допомогли їм загрузитись, попрощались один з одним, побажали успіху та розʼїхались за різними напрямками… Сержант поїхав на одному з наших авто в бік якогось секретного штабу командування бригади, ті двоє хлопців поїхали в місце базування піхоти десь вже поближче до фронтової лінії… Нам повезло трішки більше, адже наш майбутній підрозділ базувався в самому Запоріжжі, тож ми вирушили туди…
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.
Вже на вʼїзді до Запорізької області нас зупинили на великому блок-посту, котрий дуже сильно відрізнявся від тих, які були на Заході. На той момент мені все здавалось дуже серйозним і трішки навіть страшнуватим… Максимально «заряджені» чуваки в балаклавах, броніках, які з дуже серйозним видом почали перевіряти всі наші документи, вносити номера машин в якісь бази даних на своїх планшетах, оглядати все, що ми веземо і тд… Ну прямо відчувалось, що це вже не наш полігон і тут все серйозно. Звісно ж, це в силу емоцій та перших вражень…
Після ретельної перевірки, нас все-таки пропустили в місто і ми поїхали в бік одного населеного пункту, де був штаб нашої майбутньої бригади і де на нас очікували. Дорогою, ми проїжджали ще декілька блок-постів, де теж стояло купа військових та поліцейських, які дуже серйозно щось постійно перевіряли…
Нарешті, ми добрались до штабу, нас зустріли та почали оформлювати в стройовій (такий відділ, котрий займається всіма паперовими справами стосовно особового складу. Він є в кожній військовій частині).
Як це дуже часто (можливо навіть - завжди) буває в армії - все одразу пішло не по плану. По тій інформації, що була раніше, нас мали всіх оформити в один підрозділ, котрий підпорядковувався нашому пану Підполковнику. Натомість, жіночка зі стройової зразу сказала, що місць на всіх немає і нас розподілять по різних місцях. Сержант подзвонив пану Підполковнику і той сказав, щоб ми оформлювались як є, а потім трішки пізніше він всіх нас обʼєднає знову.
Таким чином, сержант потрапив в штаб, двох людей з нашої «тусовки» забрали в піхотний підрозділ, мене та ще двох моїх побратимів (той старший дядько з іншої частини та хлопець, котрий був інструктором в нашій школі БПЛА) оформили у взвод ударних безпілотних комплексів. Знову ж таки, ніхто з нами не спілкувався та не дізнавався, що ми вміємо та що можемо… Просто по списку прізвищ заповнили галочки в потрібні клітинки і все🤷♂️.
Ми трішки «потусувались» біля штабу, поки очікували на транспорт, котрим мали забрати хлопців, відповідно, потрібно було поперекидати речі з наших машин в інші… Допомогли їм загрузитись, попрощались один з одним, побажали успіху та розʼїхались за різними напрямками… Сержант поїхав на одному з наших авто в бік якогось секретного штабу командування бригади, ті двоє хлопців поїхали в місце базування піхоти десь вже поближче до фронтової лінії… Нам повезло трішки більше, адже наш майбутній підрозділ базувався в самому Запоріжжі, тож ми вирушили туди…
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.