❗️6.12.❗️Бойова бригада. Запоріжжя❗️
З самого ранку наступного дня, ми з Кольою активно збирались та готувались до виїзду. По 10 разів перевірили укомплектованість аптечок, наявність турнікетів, рівень заряду всіх потрібних девайсів, чистка зброї і тд…
Хоча всі свої зовнішні емоції та переживання вдавалось контролювати і бути спокійним, десь в глибині душі все-одно було трішки, як то кажуть в простонароді, ссикотно😆… На щастя, дядя Саша та Іванович цілий день травили якісь чорні жарти, завдяки яким те саме відчуття в глибині душі ховалось все глибше й глибше…, щось типу: «Не переживайте пацани, якщо що - ми добʼємось, щоб рідним виплатили по 10 лямів» і всяке таке подібне…😃
Власне, настав час виїжджати, тож, я закинув в свій рюкзак декілька протеїнових батончиків, ми попрощались «не прощаючись» з дядь Сашою і вирушили з Івановичем до будинку, де відбувався «збір» особового складу (той самий будинок, де ми знайомились з комбатом за пару днів до того).
На подвірʼї будинку мені одразу в очі кинувся один чувак, котрого я чітко памʼятав - це був один із моїх студентів на полігоні, котрий проходив наш курс по БПЛА. Він також з офігівшим обличчям тут же кинувся мене обіймати, приговорюючи: «Йо майо, оце так зустріч, хто б знав, що будемо разом в контрнаступі приймати участь😅!»
Після того, як всі зібрались, прозвучало довгоочікуване «По конях» і ми почали «укомплектовуватись» в наше бойове авто.
Нам потрібно було вміститись всім в одну машину - старенький бусік. Тоді ще була досить активна фаза бойових дій так званого «контрнаступу, тому використовували лише одне авто, адже москалі там лупили артилерією, що дурні, просто по всьому, що рухається, тому дві машини гнати було явно не дуже доброю ідеєю… Та й плюс до всього, потрібно було дуже швидко помінятись з попередніми групами, котрі будуть очікувати на нас в зазначений час в одній з посадок, на певній «точці» висадки, де ми, власне, постійно з змінювались…
Тож, нам з Кольою дістались козирні місця - в багажнику😃. Насправді, це був не найгірший варіант, адже хлопці-водії додатково обшили весь багажник цього мікроавтобуса широкими листами металу, так як там постійно возили боєкомплект і теоретично це могло би хоч трішки зменшити шанс на вибух бк при влучанні по автомобілю ворожого снаряду… Лиш єдиний момент - кришка багажнику не відкривалась зсередини, лише зовні…😂
Власне, ми з Кольою всілися позручніше один навпроти одного, впершись ногами в стінки, таким чином, щоб хоч якось більш/менш стабільно всидіти, коли почне «качати»😀.
Обстановка в авто була досить позитивною, хлопці активно спілкувались, жартували, тому все ж таки було трішки легше переносити стрес на такій хвилі… Особливо, коли водій включив якийсь старий руський реп на магнітолі, спеціально щоб нас підбадьорити, і все авто почало викидати свої негативні емоції на того бідного хлопця…🤣
Ми їхали хвилин 20-25 по нормальних дорогах, весь час про щось спілкуючись, і тут, в один момент, водій крикнув: «Хлопці, тримаємось міцно, веселощі починаються!..»👀
Далі буде…
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
6.1. Бойова бригада. Запоріжжя 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.
З самого ранку наступного дня, ми з Кольою активно збирались та готувались до виїзду. По 10 разів перевірили укомплектованість аптечок, наявність турнікетів, рівень заряду всіх потрібних девайсів, чистка зброї і тд…
Хоча всі свої зовнішні емоції та переживання вдавалось контролювати і бути спокійним, десь в глибині душі все-одно було трішки, як то кажуть в простонароді, ссикотно😆… На щастя, дядя Саша та Іванович цілий день травили якісь чорні жарти, завдяки яким те саме відчуття в глибині душі ховалось все глибше й глибше…, щось типу: «Не переживайте пацани, якщо що - ми добʼємось, щоб рідним виплатили по 10 лямів» і всяке таке подібне…😃
Власне, настав час виїжджати, тож, я закинув в свій рюкзак декілька протеїнових батончиків, ми попрощались «не прощаючись» з дядь Сашою і вирушили з Івановичем до будинку, де відбувався «збір» особового складу (той самий будинок, де ми знайомились з комбатом за пару днів до того).
На подвірʼї будинку мені одразу в очі кинувся один чувак, котрого я чітко памʼятав - це був один із моїх студентів на полігоні, котрий проходив наш курс по БПЛА. Він також з офігівшим обличчям тут же кинувся мене обіймати, приговорюючи: «Йо майо, оце так зустріч, хто б знав, що будемо разом в контрнаступі приймати участь😅!»
Після того, як всі зібрались, прозвучало довгоочікуване «По конях» і ми почали «укомплектовуватись» в наше бойове авто.
Нам потрібно було вміститись всім в одну машину - старенький бусік. Тоді ще була досить активна фаза бойових дій так званого «контрнаступу, тому використовували лише одне авто, адже москалі там лупили артилерією, що дурні, просто по всьому, що рухається, тому дві машини гнати було явно не дуже доброю ідеєю… Та й плюс до всього, потрібно було дуже швидко помінятись з попередніми групами, котрі будуть очікувати на нас в зазначений час в одній з посадок, на певній «точці» висадки, де ми, власне, постійно з змінювались…
Тож, нам з Кольою дістались козирні місця - в багажнику😃. Насправді, це був не найгірший варіант, адже хлопці-водії додатково обшили весь багажник цього мікроавтобуса широкими листами металу, так як там постійно возили боєкомплект і теоретично це могло би хоч трішки зменшити шанс на вибух бк при влучанні по автомобілю ворожого снаряду… Лиш єдиний момент - кришка багажнику не відкривалась зсередини, лише зовні…😂
Власне, ми з Кольою всілися позручніше один навпроти одного, впершись ногами в стінки, таким чином, щоб хоч якось більш/менш стабільно всидіти, коли почне «качати»😀.
Обстановка в авто була досить позитивною, хлопці активно спілкувались, жартували, тому все ж таки було трішки легше переносити стрес на такій хвилі… Особливо, коли водій включив якийсь старий руський реп на магнітолі, спеціально щоб нас підбадьорити, і все авто почало викидати свої негативні емоції на того бідного хлопця…🤣
Ми їхали хвилин 20-25 по нормальних дорогах, весь час про щось спілкуючись, і тут, в один момент, водій крикнув: «Хлопці, тримаємось міцно, веселощі починаються!..»👀
Далі буде…
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
6.1. Бойова бригада. Запоріжжя 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.