❗️❗️❗️❗️❗️❗️❗️❗️❗️❗️❗️❗️

Пропустив один дуже важливий та цікавий момент… Буквально за декілька днів після приїзду до Запоріжжя, я подзвонив товаришу (один з колег, з котрими ми мобілізувались… Той, що повикидав наші речі з палаючої кімнати під час обстрілу), адже знав, що він теж весь цей час знаходився на цьому напрямку…

Він тут же «назначив» зустріч (всі військові, хто були на тому напрямку, знають ту саму «точку», де тусуються всі вояки та забирають посилки😉).

Я їхав до того місця з нереальними емоціями, адже це мала бути наша перша зустріч з моменту, як мене тоді евакуювали з окопу на полігоні…

Значить, приїжджаю я на «точку», виходжу з авто, і перше, що я бачу - ні, не він… НАШ ІНШИЙ КОЛЕГА з авіації, котрий мобілізувався ще до початку повномасштабного до Сил Спеціальних Операцій. Виявляється - він теж був тоді на тому ж напрямку і наш спільний знайомий вирішив зробити нам ось такий сюрприз, організувавши несподівану зустріч.

Ми сиділи просто на лавці в якомусь дворі будинку до самого пізнього вечора, стільки всього хотілось розповісти, обговорити і тд… Я був надзвичайно радий бачити хлопців!!!

Обидва вони до сьогодні продовжують служити в своїх підрозділах і виконувати бойові завдання. Пишаюсь тим, що мене оточують такі люди😎🫡