❗️6.18.❗️Бойова бригада. Запоріжжя❗️
Все довкола виглядало вже зовсім інакше, ніж я памʼятав з вечора, до обстрілу… Ті половинки дерев, які раніше подекуди стирчали і були хоча б якимось мінімальним прикриттям позицій - просто зникли. Ґрунтова дорога вздовж посадки була вся всипана новими вирвами від прильотів. В повітрі відчувався лише їдкий запах пороху і дихати, в прямому сенсі, не було чим, хоч ти й ніби стоїш надворі…
Повз нашу позицію пройшли декілька хлопців з великими чорними мішками, стало зрозуміло - нашу посадку побрили дуже якісно… (В подальшому ми їх бачили на кожному виїзді по декілька разів на добу, така в них була робота…, що насправді, теж дуже важливо виконувати).
Також було зрозуміло, що п*дари нас на якийсь час залишили в спокої і перейшли на інші посадки… Побратими одразу ж сказали, що потрібно трішки походити по окопах та позбирати все, що може бути корисним в майбутньому.
Мені, в принципі, дуже далеко від своєї позиції було трішки очково відходити, але все ж метрів 50-100 від нашого бліндажу по окопах я пройшовся…
Щоб ви розуміли, кожні 5-10 метрів лежали трупи руських солдат… Запах стояв страшенний, але в перемішку з запахом пороху це ще було більш/менш терпимо… Я знайшов два новісіньких РПГ та купу коробок з патронами…
Коротка передісторія: якраз десь за місяць до того якийсь Колін товариш, Ютуб-блогер, зробив збір та купив нам дві гвинтівки (для тих, хто в курсі - мега козирні АР-15, до якої я ще докупив навісних тисяч на 50-70), але була проблема - весь підрозділ був забезпечений старими автоматами калашнікова і, відповідно, наші модні цяцьки просто лежали вдома, адже по-перше: підрозділ при виконанні бойового завдання має бути озброєним одним калібром, а по-друге: у нас тупо не було потрібних набоїв😅.
Тож, власне, назбиравши повний рюкзак набоїв для нас з Кольою, захвативши дві рпг та декілька російських гранат, я, з максимально задоволеним єб… обличчям, повернувся до бліндажу.
День проходив досить цікаво, ми знайшли дуже багато ворожих позицій, непогано по них відпрацювали сумісно з артилерією і я нарешті відчув те, чого прагнув так довго - я причетний до знищення ворога! Я приношу користь! Я не сиджу просто так десь в тилу і не займаюсь дурницями…
Настав час висуватись на точку евакуації (в нас вона була постійно одна, і в майбутньому це зіграло з нами дуже поганий жарт, але про це розповім пізніше…😉), власне, це було те саме перехрестя, де нас і висаджували добою раніше… Я був у надзвичайно піднятому настрої, адже розумів, що нарешті можна з*батись з цього пекла на якийсь час, помитись, поїсти, поспати і тд…
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
6.1. Бойова бригада. Запоріжжя 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.
Все довкола виглядало вже зовсім інакше, ніж я памʼятав з вечора, до обстрілу… Ті половинки дерев, які раніше подекуди стирчали і були хоча б якимось мінімальним прикриттям позицій - просто зникли. Ґрунтова дорога вздовж посадки була вся всипана новими вирвами від прильотів. В повітрі відчувався лише їдкий запах пороху і дихати, в прямому сенсі, не було чим, хоч ти й ніби стоїш надворі…
Повз нашу позицію пройшли декілька хлопців з великими чорними мішками, стало зрозуміло - нашу посадку побрили дуже якісно… (В подальшому ми їх бачили на кожному виїзді по декілька разів на добу, така в них була робота…, що насправді, теж дуже важливо виконувати).
Також було зрозуміло, що п*дари нас на якийсь час залишили в спокої і перейшли на інші посадки… Побратими одразу ж сказали, що потрібно трішки походити по окопах та позбирати все, що може бути корисним в майбутньому.
Мені, в принципі, дуже далеко від своєї позиції було трішки очково відходити, але все ж метрів 50-100 від нашого бліндажу по окопах я пройшовся…
Щоб ви розуміли, кожні 5-10 метрів лежали трупи руських солдат… Запах стояв страшенний, але в перемішку з запахом пороху це ще було більш/менш терпимо… Я знайшов два новісіньких РПГ та купу коробок з патронами…
Коротка передісторія: якраз десь за місяць до того якийсь Колін товариш, Ютуб-блогер, зробив збір та купив нам дві гвинтівки (для тих, хто в курсі - мега козирні АР-15, до якої я ще докупив навісних тисяч на 50-70), але була проблема - весь підрозділ був забезпечений старими автоматами калашнікова і, відповідно, наші модні цяцьки просто лежали вдома, адже по-перше: підрозділ при виконанні бойового завдання має бути озброєним одним калібром, а по-друге: у нас тупо не було потрібних набоїв😅.
Тож, власне, назбиравши повний рюкзак набоїв для нас з Кольою, захвативши дві рпг та декілька російських гранат, я, з максимально задоволеним єб… обличчям, повернувся до бліндажу.
День проходив досить цікаво, ми знайшли дуже багато ворожих позицій, непогано по них відпрацювали сумісно з артилерією і я нарешті відчув те, чого прагнув так довго - я причетний до знищення ворога! Я приношу користь! Я не сиджу просто так десь в тилу і не займаюсь дурницями…
Настав час висуватись на точку евакуації (в нас вона була постійно одна, і в майбутньому це зіграло з нами дуже поганий жарт, але про це розповім пізніше…😉), власне, це було те саме перехрестя, де нас і висаджували добою раніше… Я був у надзвичайно піднятому настрої, адже розумів, що нарешті можна з*батись з цього пекла на якийсь час, помитись, поїсти, поспати і тд…
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
6.1. Бойова бригада. Запоріжжя 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.