❗️4.16.❗️Служба❗️
Це був перший раз за приблизно пів року, коли в мене було 2 повноцінних вихідних, та ще й у Львові…
Саме тоді в мене вперше зʼявились думки про те, що ми, насправді, завжди були дуже зажертими та не цінували елементарних речей в житті… Виявляється, прийняти гарячий душ в нормальній квартирі - це може бути капець яким щасливим моментом… Так само, як можливість смачно поїсти, або поспати в зручному ліжку… Навіть поспілкуватись з друзями - це вже може бути величезним щастям!
Як ви розумієте, вихідні пройшли надзвичайно кайфово. Я побачився з деякими своїми друзями (не всіма, звісно, чомусь тоді не хотілось бачити велику кількість людей, хоча можливість була, звісно…, а лише з тими, кого дійсно вважаєш близькими…) та понив їм, як мені не подобається на полігоні та як я хочу на війну (мабуть, вони тоді думали, що я вже якийсь контужений🤣), звісно ж, зʼїв всі можливі бургери, піци і тд, які тільки можна було знайти у Львові😅, та просто насолодився можливістю погуляти, одягнувши звичайні джинси та кофту, а не камуфляж…
Насолодившись вихідними та отримавши величезну дозу ендорфінів та моральної мотивації, я знову повернувся до процесу навчання. Ще тиждень плідної підготовки, так само з купою цікавих квестів, завдань і тд, і от він, той самий момент, заради чого все це було організовано (за логікою армії) - вручення СЕРТИФІКАТІВ😀. Як там тягнеться ще з радянщини… «Без бумажки ти букашка», от приблизно таким самим є одне із основних правил в армії - на все має бути якийсь дозвіл або сертифікат! Навіть якщо ти супер-крутий та досвідчений пілот FPV (на приклад), то якщо в тебе немає спеціального паперу - ти будеш супер-крутим та досвідченим копачем окопів.
Нам урочисто вручили сертифікати «про проходження курсу безпілотних літальних апаратів професійного рівня», зробили якийсь мінімальний фуршет, ми всі пофотографувались, побажали один одному вдачі (дійсно було безмежно приємно від спілкування з такою кількістю крутих хлопців та дівчат з різних бойових підрозділів), кожен із учасників групи підписав великий прапор України і потихеньку почали розʼїжджатися по своїм місцям несення служби…
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.
Це був перший раз за приблизно пів року, коли в мене було 2 повноцінних вихідних, та ще й у Львові…
Саме тоді в мене вперше зʼявились думки про те, що ми, насправді, завжди були дуже зажертими та не цінували елементарних речей в житті… Виявляється, прийняти гарячий душ в нормальній квартирі - це може бути капець яким щасливим моментом… Так само, як можливість смачно поїсти, або поспати в зручному ліжку… Навіть поспілкуватись з друзями - це вже може бути величезним щастям!
Як ви розумієте, вихідні пройшли надзвичайно кайфово. Я побачився з деякими своїми друзями (не всіма, звісно, чомусь тоді не хотілось бачити велику кількість людей, хоча можливість була, звісно…, а лише з тими, кого дійсно вважаєш близькими…) та понив їм, як мені не подобається на полігоні та як я хочу на війну (мабуть, вони тоді думали, що я вже якийсь контужений🤣), звісно ж, зʼїв всі можливі бургери, піци і тд, які тільки можна було знайти у Львові😅, та просто насолодився можливістю погуляти, одягнувши звичайні джинси та кофту, а не камуфляж…
Насолодившись вихідними та отримавши величезну дозу ендорфінів та моральної мотивації, я знову повернувся до процесу навчання. Ще тиждень плідної підготовки, так само з купою цікавих квестів, завдань і тд, і от він, той самий момент, заради чого все це було організовано (за логікою армії) - вручення СЕРТИФІКАТІВ😀. Як там тягнеться ще з радянщини… «Без бумажки ти букашка», от приблизно таким самим є одне із основних правил в армії - на все має бути якийсь дозвіл або сертифікат! Навіть якщо ти супер-крутий та досвідчений пілот FPV (на приклад), то якщо в тебе немає спеціального паперу - ти будеш супер-крутим та досвідченим копачем окопів.
Нам урочисто вручили сертифікати «про проходження курсу безпілотних літальних апаратів професійного рівня», зробили якийсь мінімальний фуршет, ми всі пофотографувались, побажали один одному вдачі (дійсно було безмежно приємно від спілкування з такою кількістю крутих хлопців та дівчат з різних бойових підрозділів), кожен із учасників групи підписав великий прапор України і потихеньку почали розʼїжджатися по своїм місцям несення служби…
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.