Кримський херес

Цікаво розмірковує Максим. Мабуть втрата відчуття затишку каже і про інші стани. Але травма вочевидь призводить до такої втрати.

Захист України сьогодні - це не просто захист України. Екзистенційно це захист людськості, свободи і гідності. А без них кращий світ не можливий.

Удручає не стільки начебто неможливість демобілізації. А небажання політичного класу (за окремими винятками) навіть рухатись у цьому напрямку, розробляти якісь напівміри.

Найтяжче, найсутужніше піхотинцям. Хоча ворогів кожен з них нащолкає і не найбільшу кількість. Їм потрібно надавати усі соціальні плюшки в першу чергу і вони повинні бути вищими, ніж у інших. Про шану і глорифікацію я вже казав. Нагороди для піхоти повинні відрізнятись від нагород іншим бійцям і тиловикам.

Але є один дуже важливий і конкретний крок. Департаменти і відділи мали б його розглянути і подумати про технічні моменти, виключення, правила і т.д. ВСТАНОВЛЕННЯ ГРАНИЧНОГО СТРОКУ СЛУЖБИ У ПІХОТІ. Після цього людина, звісно, могла б написати рапорт і залишитись. А могла б піти на додаткове навчання і нову спеціалізацію. З таким досвідом ми б отримували дуже толкових спеціалістів.

Соціальна справедливість потрібна не (тільки) тому, що про це каже християнство, іслам, соціалізм, лібералізм, націоналізм. А тому, що від її рівня залежить стабільність системи.

Скорочення видатків на медицину, схоже, вбило в Полтаві більше людей, ніж добровольці змогли врятувати.

Мабуть ви бачили допис Ігоря Ткачова.

Неякісні турнікети, ненавчений персонал. Я, чесно, не знаю як це пояснити. Всі навчились казати «крайній», а не «останній», а цьому не навчились.

Але давайте трохи до суті. Зі слів Ігоря я зрозумів, що основна проблема була саме організаційно-логістична. Масова травма - це дуже складна ситуація. І налаштувати сортування, організувати простір і комунікацію не менш (а може і більш) важливо, ніж використовувати якісні засоби. Хто бували на Медичних ралі Всеукраїнської ради реанімації, розуміє про що мова.

Цікаво було б почитати про навчання і підвищення кваліфікації медиків, які проводила Полтавська область, Міністерство за останні 3 роки (я не про діяльність громадських організацій). І чи виділялися на це кошти.

Бо при правильному підході, найбільшу кількість життів зможе врятувати будь яка «парамедикиня з манікюром».

Між тим, у європейському профспілковому журналі пишуть про протест у Полтавському обласному центрі екстреної медицини і медицини катастроф (так формально називається швидка допомога). Працівників не влаштовує скорочення складу бригад швидкої і пункти нового Колективного договору (документ про умови праці), що нівелюють важелі противаги начальству. Тому начальству, що організовувало (чи ні) навчання персоналу.

Скорочення видатків на охорону здоровʼя (саме скорочення, а не оптимізація) разом з корупцією призводить до більшої кількості смертей. Це проста математика. Нас трохи «врятував» від цього ковід. Але катастрофа, у якій ми живемо, вимагає їх збільшення. На десятиліття. Превентивно.

Де взяти ці гроші читайте у інших моїх дописах.

Конфісковане в УПЦ майно має належати громадам або державі. Відповідні служби мають перевірити архітектурну, історичну, культурні цінність майна, надати йому відповідний статус. А вже потім розглянути можливість передачі в оренду назад попам.

Історичні церкви перетворити в музеї!

Жодні історичні аналогії не пояснюють суть сучасних подій. Але нашу тяжку долю часто порівнюють з боротьбою ІІ Іспанської республіки проти фашистського бунту генерала Франко.

Знаєте чому це називають громадянською війною в Іспанії? Бо Республіка програла. Через зраду міжнародних партнерів (в першу чергу - СРСР). І ми ризикуємо програти. В інтерпретації переможців-фашистів це була громадянська війна між різними партіями в Іспанії. А для республіканців це був захист батьківщини (і її соціалістичного уряду) від інтервенції Німеччини і Італії, а також їх місцевих проксі. Нічо вам не нагадує?

Так от республіканців, чортів, а особливо анархістів звинувачують у терорі проти католицької церкви. Звісно пропаганда все перекручує, але реально священників розстрілювали, а майно церкви соціалізували. Через атеїзм лівих і профспілок? Навряд. Скоріше через те, як сильно католицька церква була інкорпорована у монархію, проти якої проголосували в 1931. Церква підтримала фашистське повстання, очікуючи повернення старих привілеїв. Для мільйонів іспанців церква була уособленням колишніх гнобителів. Ну а часи тоді були з відповідними нравами.

Я справді намагався проемпатувати захисникам канонічної православної церкви. Але у мене не вийшло, не вистачає рівня емоційного інтелекту. Якщо забрати всю сучасну політичну мішуру, то я не можу себе поставити себе на місце людини, що слідує традиції, бо так було споконвіку. Не розумію я цінність Московського патріархату апріорі (без привʼязки до російської держави). Вибачте.

А політичну підтримку цій церкві у катакомбах забезпечать крайньоправий фланг Республіканської партії США (це зовсім інші, протилежні республіканці, не плутайте). Там все прозоро і лобісти декларують свою роботу за гроші.

П.С. Хочу згадати тут свого пораненого побратима С., вірного Московського патріархату. Він добровільно і чесно виконував свій почесний обовʼязок. Він особисто врятував не одну душу. Але і йому я казав те саме, бо поважаю його і не можу брехати.

Я забув. Підкажіть, який термін з лібертаріанства пояснює право робити бізнес з ким захочеш? Типу держава приписує законом обслуговувати у магазині всіх бажаючих. А лібертаріанство дає право на магазин «тільки для…» або «без…».

Сучасна права економічна думка насправді передбачає не дерегуляцію, а обслуговування державними і міжнародними інституціями транснаціонального бізнесу.

Широко поширене протиставлення дерегуляції економіки і втручання у ринок є хибним. Воно вкрай застаріле і походить мало не з Нового часу. Але навіть в ті часи це було лише ідеологічним спрощенням, а не описом реальних процесів в економіці.

(Хибна) теорія така. Десь з епохи Великих географічних відкриттів і виникнення мануфактур вкрай важливою стала світова торгівля (це справді так). І світові імперії в різний час і в різних умовах проводили то політику меркантилізму(коли не втручаються в ту торгівлю, зникають і тоншають мита і регуляції), то протекціонізму (регулюють, вводять мита, щоб захистити національного виробника тощо). Воно з першого погляду наче так і було. Всякі Ост-Індські компанії, Опіумні війни й інші тягарі білої людини. Але в цьому і є ідеологія - нам пропонують фейковий вибір. В сучасному світі це вибір між ринковими правими і патерналістськими лівими.

Але ж навіть у найліберальніші часи торгових представництв і колоній, світовий ринок не функціонував сам по собі. І не міг. Торговий пост не існує у вакуумі. Славний монарх, премʼєр-міністр відправляє авантюристів зі зброєю, якою вони протурають дорогу векселю. Підтримує цю інфраструктуру, корумпується з неї, захищає її. Вільний ринок не існує, якщо його не захищати і не вводити обмеження. Справжній вільний ринок існував мабуть лише у первісно-комуністичному суспільстві. Держава, як 400 років тому, так і зараз, не «відступає» аби ринок природнім чином щось там урівноважив. Держава свідомо проводить про-ринкову політику. Або протекціоністську.

Ринкова економіка історично не існувала і не може існувати без державного примусу. У цьому наша фундаментальна світоглядна розбіжність з лібертаріанцем Ілоном Маском. Але він отримує жирні держзамовлення, дозвіл шітпостити, але заборону від американського уряду на відключення старлінків для ЗСУ. А я - ні.