Доля України вирішуватиметься не в Москві, Брюсселі чи Вашингтоні, а нами на полі бою.
Я був вражений неадекватним висвітленням американських виборів в більшості українських ЗМІ, де аналітику підмінила відверта пропаганда і вболівання за одного кандидата, ніби від статей в жовтій грантовій пресі і справді залежала доля виборів за океаном.

Одного разу вже наступивши на ці граблі, активісти на зарплаті знову намагалися втягнути Україну в непотрібні розбірки.
Але ще більш вражений наскільки імпотентна частина мешканців країни (співгромадянами назвати їх важко) надіється на будь-кого окрім себе…

Результат виборів у США - це сигнал того, що нам все більше треба брати відповідальність на себе і орієнтуватися на власні сили.
Позиція союзників, а радше партнерів буде визначатися тим чи ми доведемо, що Україна актив, а не пасив, шанс, а не проблема.
Світу і передусім нам самим потрібна Велика Сильна Субʼєктна Україна - гарант і творець спокою в цій надважливій ділянці світу.
І це наша домашня робота. Наш план перемоги, всі пункти якого криються в нас самих.

Закінчився час воювати одним пальчиком у півсили. Екзистенційні війни так не виграють.
Тому замість того, щоб добивати себе психологічною депресивною дилемою, яка політика союзників нам краща: «жах без кінця чи жахливий кінець», займімося «смертю ворогів». Це заспокоює найкраще…

Ну і звісно «Зробимо Україну Великою»…Велика нація потребує великої Держави…ця держава перезаснується «з пожеж війни і полумʼя вогнів»…