Україна поза фронтом (і поза тими, хто живе фронтом) - це брудні ігри, змагання фріків із симулякрами
Кожного разу, коли маю можливість заглянути в соцмережі і якось прореагувати на антиукраїнський шабаш, «чергову зраду» спиняю себе.
Бо розумію.
Що ключовим принципом і правилом сказаного, а ще більше зробленого має бути, - чи «це сприяє перемозі», підвищує моральний дух, віру і волю в перемогу, стимулює приєднуватися до лав Сил оборони чи ні.
Якщо так - роби, якщо ні - не роби.
От я спостерігаю як недурні ніби-то люди систематично підривають довіру до основного нині суспільного інституту Сил оборони.
Хто зі зрозумілих, але від того не менш неприйнятних мотивів атакує інститут Верховного головнокомандувача.
Колективна «Марʼяна» розбирає Головнокомандувача і генеральський склад. Незалежно від прізвищ.
Черговий фрік з тік-току, який за три роки так і не знайшов свого місця в бою, бо всі йому дʼАртаньяну заважають, рубає по перспективних молодих офіцерах (і по армійській їєрархії загалом).
Тим часом лівацький кагал активно вишукує будь-який негатив і захищає девіантів.
А загалом усе це виглядає на продуману структуровану атаку на українське військо, його керованість, волю та віру в перемогу як армії так і суспільства.
І останні соціологічні опитування красномовно про це свідчать.
І якщо повертаючись до першого питання, як гадаєте ці дії наближають нашу перемогу і скріплюють армію, чи якраз навпаки?
То тоді з якою метою це робиться питання далеко не риторичне…
П.С. На фото зі мною один із наймолодших і найперспективніших офіцерів української армії, вихований в патріотичній родині в християнському дусі Іван Шаламага. За такими майбутнє нашого війська і держави…
Кожного разу, коли маю можливість заглянути в соцмережі і якось прореагувати на антиукраїнський шабаш, «чергову зраду» спиняю себе.
Бо розумію.
Що ключовим принципом і правилом сказаного, а ще більше зробленого має бути, - чи «це сприяє перемозі», підвищує моральний дух, віру і волю в перемогу, стимулює приєднуватися до лав Сил оборони чи ні.
Якщо так - роби, якщо ні - не роби.
От я спостерігаю як недурні ніби-то люди систематично підривають довіру до основного нині суспільного інституту Сил оборони.
Хто зі зрозумілих, але від того не менш неприйнятних мотивів атакує інститут Верховного головнокомандувача.
Колективна «Марʼяна» розбирає Головнокомандувача і генеральський склад. Незалежно від прізвищ.
Черговий фрік з тік-току, який за три роки так і не знайшов свого місця в бою, бо всі йому дʼАртаньяну заважають, рубає по перспективних молодих офіцерах (і по армійській їєрархії загалом).
Тим часом лівацький кагал активно вишукує будь-який негатив і захищає девіантів.
А загалом усе це виглядає на продуману структуровану атаку на українське військо, його керованість, волю та віру в перемогу як армії так і суспільства.
І останні соціологічні опитування красномовно про це свідчать.
І якщо повертаючись до першого питання, як гадаєте ці дії наближають нашу перемогу і скріплюють армію, чи якраз навпаки?
То тоді з якою метою це робиться питання далеко не риторичне…
П.С. На фото зі мною один із наймолодших і найперспективніших офіцерів української армії, вихований в патріотичній родині в християнському дусі Іван Шаламага. За такими майбутнє нашого війська і держави…