Як ми тримаємось?!
У тотальній перевазі ворога у всьому і абсолютною байдужісті ворога до життя своєї піхоти, здається лише Диво дає можливість стримувати цю орду.
А коли ворогів стає як мінімум не менше, а наші ряди рідіють і достатньо не поповнюються, Дива треба все більше.
Але все ж не лише Диво рятує нас.
Нестачу людей, а їх у протистоянні Орді не вистачатиме завше, ми компенсуємо грамотним поєднанням роботи залізної піхоти (яка без перебільшення тримає світ на собі), професійної і надійної вогневої підтримки переднього краю, ситуаційній обізнаності та якісним керуванням боєм.
У всіх цих компонентах надважливу роль відіграють дрони.
Вони супроводжують піхоту, є її очами, при потребі штурмують, а за необхідності захищають, ведуть розвідку, приносять їжу і БК, загалом виконують широкий спектр роботи і є незмінними «побратимами» піхоти на передку.
Те, що дрони рятують життя і беруть на себе найризикованіші місії - це не перебільшення і не пафос. Це данність.
Так як і те, що дрони постійно втрачаються. Але дрони, а не люди.
Те, що дронів постійно бракує, теж ні для кого не секрет.
Як і те, що «держава» не встигає централізовано поставляти їх у потрібних кількостях.
І тоді дрони приносять добрі янголи і чарівники - наші волонтери.
Особливо, обʼєднані територіальні громади, яких хоч і позбавили частини доходів, але які діють почасти меткіше і швидше, ніж неповороткий бюрократичний апарат.
Так сталося і цього разу. У нас скінчилися дрони, а вороги перли як таргани.
І сталося Диво.
Перед Новим Роком мої земляки волиняки надіслали нам такі життєво необхідні «птахи».
Тому безмежно вдячні Луцькому міському голові Ігорю Поліщуку та Луцькій територіальній громаді, які надали нам ці вісім пташок.
А також нашій волинській свободівській родині на чолі з Анатолій Вітів, які це диво організували.
Бо як відомо всяке диво, це добре організоване Диво!!!
І ця безмежна підтримка - це те ж те, що дає нам сили триматися…
У тотальній перевазі ворога у всьому і абсолютною байдужісті ворога до життя своєї піхоти, здається лише Диво дає можливість стримувати цю орду.
А коли ворогів стає як мінімум не менше, а наші ряди рідіють і достатньо не поповнюються, Дива треба все більше.
Але все ж не лише Диво рятує нас.
Нестачу людей, а їх у протистоянні Орді не вистачатиме завше, ми компенсуємо грамотним поєднанням роботи залізної піхоти (яка без перебільшення тримає світ на собі), професійної і надійної вогневої підтримки переднього краю, ситуаційній обізнаності та якісним керуванням боєм.
У всіх цих компонентах надважливу роль відіграють дрони.
Вони супроводжують піхоту, є її очами, при потребі штурмують, а за необхідності захищають, ведуть розвідку, приносять їжу і БК, загалом виконують широкий спектр роботи і є незмінними «побратимами» піхоти на передку.
Те, що дрони рятують життя і беруть на себе найризикованіші місії - це не перебільшення і не пафос. Це данність.
Так як і те, що дрони постійно втрачаються. Але дрони, а не люди.
Те, що дронів постійно бракує, теж ні для кого не секрет.
Як і те, що «держава» не встигає централізовано поставляти їх у потрібних кількостях.
І тоді дрони приносять добрі янголи і чарівники - наші волонтери.
Особливо, обʼєднані територіальні громади, яких хоч і позбавили частини доходів, але які діють почасти меткіше і швидше, ніж неповороткий бюрократичний апарат.
Так сталося і цього разу. У нас скінчилися дрони, а вороги перли як таргани.
І сталося Диво.
Перед Новим Роком мої земляки волиняки надіслали нам такі життєво необхідні «птахи».
Тому безмежно вдячні Луцькому міському голові Ігорю Поліщуку та Луцькій територіальній громаді, які надали нам ці вісім пташок.
А також нашій волинській свободівській родині на чолі з Анатолій Вітів, які це диво організували.
Бо як відомо всяке диво, це добре організоване Диво!!!
І ця безмежна підтримка - це те ж те, що дає нам сили триматися…