Про Нобелівську премію з економіки 2024 року
Нобелівську премію з економічних наук цього року присудили Дарону Аджемоглу та Джеймсу А. Робінсону. На думку Нобелівського комітету видатною заслугою даних лауреатів є їхнє дослідження того, як інститути формують довгострокове економічне процвітання; та їхнє пояснення того, чому одні нації процвітають, а інші ні.
Чим примітне це конкретне нагородження?
Тим, що з точки зору економіки, нічого наукового в дослідженні цих лауреатів немає. Щоб переконатись у цьому, достатньо прочитати книгу Аджемоглу та Робінсона “Чому одні країни багаті, а інші бідні” (“Чому нації занепадають”).
Головна мета книги – довести необхідність та корисність державного втручання в економіку. Як автори книги це доводять?
Ніяк не доводять. Вони просто розповідають про різні історичні події, а потім голослівно стверджують, що з наведених ними фактів нібито випливає нагальна потреба втручання політичної влади у повсякденне життя людей.
Хоча самі факти та події, які вони наводять, насправді свідчать про прямо протилежне – свідчать про те, що державне втручання в економіку не допомагає, а навпаки, перешкоджає зростанню економіки.
Дуже примітно також і те, яким, з погляду Аджемоглу та Робінсона, має бути державне регулювання, щоб воно забезпечувало економічне зростання країни. На їхню думку все просто: держава має формувати правильні – тобто інклюзивні, а не екстрактивні – інститути.
Але якщо ви запитаєте, що таке інклюзивні інститути, вони вам дадуть відповідь, що це такі інститути, які приводять до економічного зростання країни. Інакше кажучи, їхній рецепт процвітання дуже простий – нехай держава щось робить, якось регулює життя людей.
Якщо в результаті люди заживуть добре, то держава побудувала інклюзивні інститути. Якщо ж рівень людей життя людей внаслідок державного регулювання не підвищиться, то держава побудувала не інклюзивні, а екстрактивні інститути і тому їй (державі) слід і далі продовжувати свої експерименти над людьми (можливо, колись щось хороше з цього і вийде).
Такий рецепт процвітання від нобелівських лауреатів.
Але, як було зазначено вище, проблема з дослідженням цих лауреатів навіть не в тому, що їхні рекомендації є помилковими. Головна проблема полягає в тому, що з їхнього дослідження логічно випливають інші (прямо протилежні) висновки. Виходить, що лауреати не читали власного дослідження? А Нобелівський комітет читав?
PS. Критичний розбір книги Дарона Аджемоглу та Джеймса А. Робінсона "Чому одні країни багаті, а інші бідні" можна прочитати, перейшовши за цими посиланнями:
Економіка Ріо-Гранде
Заснування Буенос-Айреса
Із Кахамарки…
…до Джеймстауна
Повість про дві конституції
Розробити ідею, відкрити бізнес, отримати кредит
Не сходячи зі звичної колії
Як заробити мільярд-другий
Підходи до теорії світової нерівності
Теорії, які працюють
Економіка 38-ї паралелі
Екстрактивні та інклюзивні економічні інститути
Двигуни процвітання
Екстрактивні та інклюзивні політичні інститути
Чому вибір на користь процвітання робиться не завжди?
Довга агонія Конго
Економічне зростання за екстрактивних політичних інститутів
Світ, який створила чума
Як з'являються інклюзивні політичні інститути?
Нобелівську премію з економічних наук цього року присудили Дарону Аджемоглу та Джеймсу А. Робінсону. На думку Нобелівського комітету видатною заслугою даних лауреатів є їхнє дослідження того, як інститути формують довгострокове економічне процвітання; та їхнє пояснення того, чому одні нації процвітають, а інші ні.
Чим примітне це конкретне нагородження?
Тим, що з точки зору економіки, нічого наукового в дослідженні цих лауреатів немає. Щоб переконатись у цьому, достатньо прочитати книгу Аджемоглу та Робінсона “Чому одні країни багаті, а інші бідні” (“Чому нації занепадають”).
Головна мета книги – довести необхідність та корисність державного втручання в економіку. Як автори книги це доводять?
Ніяк не доводять. Вони просто розповідають про різні історичні події, а потім голослівно стверджують, що з наведених ними фактів нібито випливає нагальна потреба втручання політичної влади у повсякденне життя людей.
Хоча самі факти та події, які вони наводять, насправді свідчать про прямо протилежне – свідчать про те, що державне втручання в економіку не допомагає, а навпаки, перешкоджає зростанню економіки.
Дуже примітно також і те, яким, з погляду Аджемоглу та Робінсона, має бути державне регулювання, щоб воно забезпечувало економічне зростання країни. На їхню думку все просто: держава має формувати правильні – тобто інклюзивні, а не екстрактивні – інститути.
Але якщо ви запитаєте, що таке інклюзивні інститути, вони вам дадуть відповідь, що це такі інститути, які приводять до економічного зростання країни. Інакше кажучи, їхній рецепт процвітання дуже простий – нехай держава щось робить, якось регулює життя людей.
Якщо в результаті люди заживуть добре, то держава побудувала інклюзивні інститути. Якщо ж рівень людей життя людей внаслідок державного регулювання не підвищиться, то держава побудувала не інклюзивні, а екстрактивні інститути і тому їй (державі) слід і далі продовжувати свої експерименти над людьми (можливо, колись щось хороше з цього і вийде).
Такий рецепт процвітання від нобелівських лауреатів.
Але, як було зазначено вище, проблема з дослідженням цих лауреатів навіть не в тому, що їхні рекомендації є помилковими. Головна проблема полягає в тому, що з їхнього дослідження логічно випливають інші (прямо протилежні) висновки. Виходить, що лауреати не читали власного дослідження? А Нобелівський комітет читав?
PS. Критичний розбір книги Дарона Аджемоглу та Джеймса А. Робінсона "Чому одні країни багаті, а інші бідні" можна прочитати, перейшовши за цими посиланнями:
Економіка Ріо-Гранде
Заснування Буенос-Айреса
Із Кахамарки…
…до Джеймстауна
Повість про дві конституції
Розробити ідею, відкрити бізнес, отримати кредит
Не сходячи зі звичної колії
Як заробити мільярд-другий
Підходи до теорії світової нерівності
Теорії, які працюють
Економіка 38-ї паралелі
Екстрактивні та інклюзивні економічні інститути
Двигуни процвітання
Екстрактивні та інклюзивні політичні інститути
Чому вибір на користь процвітання робиться не завжди?
Довга агонія Конго
Економічне зростання за екстрактивних політичних інститутів
Світ, який створила чума
Як з'являються інклюзивні політичні інститути?