Перше, що спадає на думку - історія першого поранення. В той день я був старшим на позиції. Через мою позицію транзитом проходили побратими на інші ділянки позицій. З самого ранку (по сіряку) на сусідню позицію почався накат підарів, хлопців на тій позиції було двоє, так як вона була скоріше для огляду ситуації і виявлення противника. В ході бою один з хлопців отримав поранення і без попередження вони вирушили в сторону моєї позиції. Моя задача була зустріти їх, забрати пораненого, відвести його на мою позицію і надавати медичну допомогу.
Коли я вибіг їм на зустріч, пробігши 70-80 метрів, я побачив бронижелет одного з хлопців, подумавши що вони повернулися на позицію (так як в небі були ворожі дрони), я вирішив бігти до них на позицію, щоб забрати пораненого.
Спустившись в бліндаж я побачив, що нікого немає. Їхні речі були на місці, по всьому бліндажу валялися магазини з патронами, але зброї не було. Тоді я подумав, що вони могли потрапити в полон. Діставши рацію я хотів звʼязатися з КСП або ВОПм, щоб доповісти про це, але звʼязку не було і павук також був пошкоджений. Я вирішив перечекати декілька хвилин, щоб повернутися на свою позицію та доповісти про побачене.
В цей момент я почув звук пролітаючого повз мавіка, а через декілька секунд і фпв. Не знаючи чиї це дрони, на вхід в бліндаж я вирішив почепити чорну плівку, так як після ранкового бою її зірвало.
Коли я це зробив то почув, що над позиціює зависає дрон. Не знаючи наший чи підарський,я викинути всі речі з рюкзаків хлопців, що перебували на цій позиції і насипав туди землі, щоб покласти біля входу (вхід був під великим кутом і якби був скид гранати, то вона б закотилася прямо мені під ноги).
Як тільки я це зробив, то почув гучний звук фпв. Виглянувши із за плівки я побачив в півтора метрах від себе фпв, яке висіло прямо напроти мене.
В цей момент фпв залетіло в бліндаж (в момент зальоту фпв зачепилося крилом за стіну і перевернулося) і впало в протилежному куті бліндажа. Все, що я встиг зробити, це сказати: «Єєбаать!», - і прикрити рукою голову. Вибух! На адреналі я виліз з бліндажа по трупах підарів, що валялися з ранкового накату і побіг в сторону своєїї позиції (цього не можна було робити, я повинен був надати собі медичну допомогу, але адреналін зробив своє).
Біг і думав: •Чи добіжу?».
Добігаючи до позиції я побачив, як з обличчя тече кров на броню. Давши голосовий сигнал побратимам, що це я і що я 300, почав втрачати свідомість, але хлопці затягнули мене в бліндаж та надали допомогу.
Дякую побратимам Журбі та Золотому!
📍Інстаграм Sandi
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ
Коли я вибіг їм на зустріч, пробігши 70-80 метрів, я побачив бронижелет одного з хлопців, подумавши що вони повернулися на позицію (так як в небі були ворожі дрони), я вирішив бігти до них на позицію, щоб забрати пораненого.
Спустившись в бліндаж я побачив, що нікого немає. Їхні речі були на місці, по всьому бліндажу валялися магазини з патронами, але зброї не було. Тоді я подумав, що вони могли потрапити в полон. Діставши рацію я хотів звʼязатися з КСП або ВОПм, щоб доповісти про це, але звʼязку не було і павук також був пошкоджений. Я вирішив перечекати декілька хвилин, щоб повернутися на свою позицію та доповісти про побачене.
В цей момент я почув звук пролітаючого повз мавіка, а через декілька секунд і фпв. Не знаючи чиї це дрони, на вхід в бліндаж я вирішив почепити чорну плівку, так як після ранкового бою її зірвало.
Коли я це зробив то почув, що над позиціює зависає дрон. Не знаючи наший чи підарський,я викинути всі речі з рюкзаків хлопців, що перебували на цій позиції і насипав туди землі, щоб покласти біля входу (вхід був під великим кутом і якби був скид гранати, то вона б закотилася прямо мені під ноги).
Як тільки я це зробив, то почув гучний звук фпв. Виглянувши із за плівки я побачив в півтора метрах від себе фпв, яке висіло прямо напроти мене.
В цей момент фпв залетіло в бліндаж (в момент зальоту фпв зачепилося крилом за стіну і перевернулося) і впало в протилежному куті бліндажа. Все, що я встиг зробити, це сказати: «Єєбаать!», - і прикрити рукою голову. Вибух! На адреналі я виліз з бліндажа по трупах підарів, що валялися з ранкового накату і побіг в сторону своєїї позиції (цього не можна було робити, я повинен був надати собі медичну допомогу, але адреналін зробив своє).
Біг і думав: •Чи добіжу?».
Добігаючи до позиції я побачив, як з обличчя тече кров на броню. Давши голосовий сигнал побратимам, що це я і що я 300, почав втрачати свідомість, але хлопці затягнули мене в бліндаж та надали допомогу.
Дякую побратимам Журбі та Золотому!
📍Інстаграм Sandi
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ