Пошуки Духовного

Цікаве зауваження від слов'янських язичників

Кажуть, що від сьогодні починається період Темряви - темної пори року.

А тому варто готуватись до Йолю і циклу свят, пов'язаного з найтемнішою порою року. А тому відсьогодні періодично буду писати матеріали або публікувати поради на тему підготовки до Йолю.

Панове, а сьогоднішній день у нас розпочинається з першого снігу в цьому році)
І сьогодні ж День Тора

https://thelema.su/crowley-opasnosti-misticizma/

Перепрошую за джерело, але дійсно, корисний есей і зауваження.
Про небезпеку містицизму як такого.

Парадокс в тому, що насправді назавжди внутрішній діалог зупиняти не має сенсу, бо це є природня робота нашого мозку і нашої свідомості.
З іншого боку треба зробити так, щоб в цьому не тонути і не дозволяти цьому потоку думок та іншого відволікати нас від актуальних речей і проблем.
В ідеалі це має бути інтеграція.

Я теж думав нещодавно щодо того, що можна назвати тінню і світлом в людині.

Світло - це наша свідомість. Темрява/тінь - це наші з вами підсвідомі чи несвідомі речі чи процеси. А Сутінки - це і є наші медитації, розбори, практики. Ми завжди в першу чергу працюємо із собою. Бо всі ключі до розкриття себе є в нас самих.

І це добре для нас.

Ще наведу приклад. Із самоспостережень я помітив, що я часто маю ігри з думками, як ігри розуму.
Наприклад, я уявляю собі обговорення якогось питання і як я сперечаюсь і аргументую на якусь тему.
Або ж коли я постійно думаю про одне й те саме, тільки під різними кутами, і це забирає увагу і мої дорогоцінні ресурси.
Увага = скерованість нашої внутрішньої сили.
Куди йде увага - туди йде і енергія.
І гарним способом відволіктись і зупинити ці ігри всередині (це те, про що казав Кастанеда - це і є внутрішній діалог) - треба скерувати увагу на те, що є зараз. Те що відчувається і бачиться.
А часом я під впливом цих самих думок і ігор розуму, як внутрішнього діалогу я починаю спілкуватись сам з собою, проговорючи це вголос.
Часом це буває як захист від стресу чи надмірного емоційного навантаження.
З того що я розумію, тут діло в тому, що якщо цей діалог відбувається, отже він відбувається з якоїсь певної причини. З того що мене турбує, а ці думки з емоціями сигналізують про щось.
І такі внутрішні діалоги насправді часом є підводом до справжньої причини.
Наведу приклад.
У моєї родички нещодавно був препоганий настрій, вона йшла і постійно мені торочила одне й те саме. Хоча я не впевнений що це її власна думка. І з того що я бачив вона хотіла показати як вона виявилась мала рацію, як я помилявся і щоб я визнав її правоту.
І це йшло через потік думок, який позначав типу "бляха, як же ти мене замахала, заспокойся вже зі своїми думками і емоціями" І тому подібного. Але далі я почав звертати увагу на її слова, тон голосу, що вона казала і як вона це казала.
І тоді мені все стало зрозуміло.
Я просто втомився, що мені в голову втовкмачували чужу думку, яку я сприймав прямо як свою. І це йшло через усвідомлення.

Отже, пост щодо усвідомленості.

Попереджаю одразу, це мої особисті думки, тому я можу помилятись.

От що я дуже не люблю у сучасному соціумі - так це торгівля духовністю. Прям як за Подерев'янським "Дайте мені 3 рубля і мудрості я дам вам дохуя".
І на жаль це є мало чи не всюди.
Особливе питання виникає через "усвідомленість". Тут як кажуть, класика - всі кажуть про неї, всі кажуть що до неї треба йти, але чомусь мало хто це пояснює.
І часто усвідомленість стає інструментом маніпуляції в руках сект, починаючи від шизотериків, закінчуючи релігійними фанатиками. І концентрація такої маніпуляції часто відбувається саме серед послідовників східних практик.
На жаль, під час адаптації різних практик (індуїстських чи буддистських) до західного суспільства, авторам книг і методик довелось піти на дуже серйозні спрощення. З одного боку так, це є необхідним, бо щоб вкурити ту саму буддистську психологію - це треба в цій традиції жити постійно, і бажано від народження. Але з іншого боку це призвело до т.з. Нью-Ейдж як поп-культурного явища.
Біда в тому, що усвідомленість часто розуміється саме як самопридушення чи доведення тих же дій до автоматизму, які не призводять до серйозних змін.

То в чому ж на мою думку полягає усвідомленність?

Це буття в моменті, що додає розуміння, тримання у полі зору своєї свідомості свого життя та його аспектів. А це у нас емоції, думки, наші реакції, наше тіло, мова тіла, своє самопочуття. Коли ми це робимо - ми маємо контроль. А контроль - це не придушення чогось, а можливість вплинути на самих себе потрібним нам чином.
Наприклад, якщо хтось порушує наші особисті кордони - треба дозволити гніву піднятись і конструктивно його висловити. Якщо ми гуляємо десь чудовим парком з чудовою погодою, то краще зосередитись не на думках та їх бігу по колу постійному, а на тому, яка ж тут чудова погода, атмосфера, вигляд парку, чисте повітря.

Уміння вмикатись у момент і тримати себе в моменті є однією з ключових навичок того, хто хоче змінити своє життя і світ у собі. Уміння включитись вчасно - і надає те що нам треба, це ж і тренується через медитації, через самоперевірку певну у випадковий момент "А що я роблю, де я? Що я бачу? Який стан мого тіла? Про що я думаю? Що я відчуваю, про що кажуть мені мої ж емоції?"
І це і можна назвати усвідомленістю як такою.