Що не так з Америкою і чому винні республіканці (2/2)
Повернімося до наших часів. Радикали і популісти ліворуч і праворуч збуджують народні маси питаннями внутрішньої політики: соціальне забезпечення, робочі місця, інфляція, міграція, дискримінація. І ліві, і праві кажуть (або мають на увазі): чому стільки грошей, уваги та зусиль іде закордон, в той час як ми — американці — страждаємо у своїй власній країні?
Справедливо, зрозуміло. Але. Коли ви — глобальний лідер, світовий гегемон, центр глобалізованого світу, то у вас нема «зовнішніх проблем». Всі вони прийдуть додому. Зустрічай загрозу на дальніх підступах — це дешевше, це безпечніше.
І це добре розуміють еліти. Але ці еліти втрачають контроль над думкою виборця і, як наслідок, над політикою (в сенсі policy, а не politics).
Отже, популісти з обох сторін загрожують ефективному американсткому лідерству в світі. Чому ж я звинувачую республіканців, а не демократів?
Тому що демократичний естеблішмент зміг взяти контроль над партією, а республіканський ні.
На праймеріз 2020, завдяки голосуванню афро-американської спільноти в Південній Кароліні (якому передувала дуже вдала і потужна комунікація афро-американського партійного естеблішменту) Байден почав свій шлях до номінації і виграв вибори. «Прогресивісти» — впливова сила в партії, але партійні боси тримають ситуацію під контролем.
Республіканський естеблішмент втратив контроль. Боси не змогли зупинити Трампа в 2016, не змогли інтегрувати свої інтереси в його адміністрацію, не змогли відхреститись від нього після штурму Капітолію, не завадили йому обрати кандидатів на праймеріз 2022…що буде в 2024? Трамп проти трампіста ДеСантіса на праймеріз?…
Мене дивує, що люди більш-менш притомні серед партійців і симпатиків GOP роблять вигляд, що не помічають як партія стала не придатною для керування країною-глобальним лідером.
Це яскраво видно в питанні підтримки України. Окремі коментатори і політики роблять вигляд, що це очевидно: підтримка України — це вигідно для США, це дешеве рішення складної проблеми. В той самий час як всілякі навіжені типу Марджорі Тейлор Грін чи меншого Трампа на повному серйозі кажуть: досить фінансувати Київ, краще на ці гроші мексиканців наловимо на кордоні. Кого послухає виборець? Чиє бачення втілить майбутній республіканський уряд?
Символічно, що республіканський естеблішмент зламався десь приблизно на чорному президентові, як і личить расистській країні.
Колись поміркую над причинами цього «зламу». А загалом, з нетерпінням чекаю нагоди перечитати цей допис і посміятись з того наскільки я був не правий.
