...Монтеск'є вважав, що монархія, як форма правління, повинна мати не лише внутрішню підзвітність перед іншими інституціями, а й зовнішню підзвітність перед Богом. Бог, як вищий джерело морального закону, має бути для монарха орієнтиром у його діях, забезпечуючи моральний компас для здійснення влади. Монтеск'є не сприймав монарха як абсолютного правителя, який діє лише за власним бажанням. Навпаки, він бачив в монархії ідею божественного нагляду, що накладає на правителя відповідальність перед Богом за кожне його рішення, адже вся влада, навіть монархічна, походить від вищої сили. Така підзвітність Богові обмежує можливості монарха до свавілля, примушуючи його діяти відповідно до моральних та релігійних принципів, а не лише прагнень особистої вигоди.
Монтеск'є, хоча й вважає монархію найбільш стабільною формою правління, одночасно визнає її небезпеку у випадку концентрації занадто великої влади в руках одного правителя. Його критика абсолютної монархії полягає в тому, що надмірна влада без відповідної системи стримувань може призвести до тиранії, де навіть найбільш добрий монарх може стати деспотом. Таким чином, його погляди на монархію є суперечливими: з одного боку, він визнає її ефективність, з іншого — її потенційну небезпеку для суспільства та свободи.
Водночас Монтеск'є наголошував, що підзвітність монарха Богові не повинна ставити під сумнів принципи розумного управління, що включають раціональність і справедливість у його вчинках. Влада монарха, хоча й обмежена моральними і релігійними рамками, все ж залишається суттєвою для забезпечення стабільності держави. Ідеальний монарх, на думку Монтеск'є, має бути мудрим і морально чистим правителем, здатним гармонізувати божественні приписи з державними інтересами. Його релігійна підзвітність не повинна слугувати виправданням для авторитаризму, а навпаки, має сприяти дотриманню справедливих законів, що відповідають волі Бога, тим самим створюючи благословенне й процвітаюче суспільство.
Mox in polis vestris
Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ | Ꮻнᴛᴏᴧᴏᴦія Ꭺбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
Монтеск'є, хоча й вважає монархію найбільш стабільною формою правління, одночасно визнає її небезпеку у випадку концентрації занадто великої влади в руках одного правителя. Його критика абсолютної монархії полягає в тому, що надмірна влада без відповідної системи стримувань може призвести до тиранії, де навіть найбільш добрий монарх може стати деспотом. Таким чином, його погляди на монархію є суперечливими: з одного боку, він визнає її ефективність, з іншого — її потенційну небезпеку для суспільства та свободи.
Водночас Монтеск'є наголошував, що підзвітність монарха Богові не повинна ставити під сумнів принципи розумного управління, що включають раціональність і справедливість у його вчинках. Влада монарха, хоча й обмежена моральними і релігійними рамками, все ж залишається суттєвою для забезпечення стабільності держави. Ідеальний монарх, на думку Монтеск'є, має бути мудрим і морально чистим правителем, здатним гармонізувати божественні приписи з державними інтересами. Його релігійна підзвітність не повинна слугувати виправданням для авторитаризму, а навпаки, має сприяти дотриманню справедливих законів, що відповідають волі Бога, тим самим створюючи благословенне й процвітаюче суспільство.
Mox in polis vestris
Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ | Ꮻнᴛᴏᴧᴏᴦія Ꭺбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу