Багненко про війну і Херсон

Важливість документалістики і показ фільму «Велика вода»

Трагедія. Екоцид. Катастрофа.
Всі ці слова — просто слова.

А те, що сталось в цілому регіоні словами описати — це тільки легенько торкнутись великої рани.

Підрив Каховськоі ГЕС.
Руйнація екосистеми, яка сформувалась 60 років тому.
І що буде далі - навіть науковці тільки приблизно розуміють.

Про це важливо не тільки говорити. Але й фільмувати. І документувати.

На міжнародному рівні працюють тільки з фактами і даними.

Саму тому документалістика важлива.
І вчора був показ фільму «Велика вода». Про трагедію Каховської ГЕС
Тому такі фільми, з англійськими субтитрами - це дуже важливий крок до того, щоб приятгнути країну-агресора до відповідальності.

Я в кінці задав питання прр те, що буде найкращим варіантом завдяки таким фільмам. І це — Міжнародний трибунал для р*сії.

Його зняли 2 журналістки.
І я безмежно вдячний їм, вам - Ghanna Mamonova і Anna Tsygyma

Немає слів, як це важливо! Тому і не буду говорити багато слів.
Просто вдячний вам! Щиро!

P.S. Шкода, що запізнився на показ і побачив не все.
Але те, що побачив зачепило дуже сильно. І потім дискусія з екологами і юристом по міжнародному праву.

P.P.S. Завтра починається європейськи тур з цим фільмом. Чехія, Нідерланди, Німеччина і хтось ще запросив наших журналісток.
Ось це і є справжня важлива журналістика

(Лінк на фільм в коментарях)

@bagnenkoDaily

«Я - русский»

Здається ні одна нація в світі не називає себе на прикметник. Ми ж не кажемо: «я український», але говоримо: «я - українець».

Чи грузини не кажуть «я грузинський», інші народи не кажуть «я польський», «американський», «англійський» і т.д.

Лише росіяни кажуть: «я русский». І все тому, що це не нація, а збірна народів, яких поневолили, пригнобили, обікрали і вклали в голову, що вони «великие» і цар у них «геополітик світового масштабу», який найбагатшу на корисні копалини землю перетворив на тюрму народів, які живуть за межею бідності, але горді, що «русские». Хоча і ця назва вкрадена, бо Русь - це Київ, це Україна.

В світлі останніх подій «русским» більше підходить назва «пенздюки» - народність, яка на цій картинці вказана в правому нижньому куті.

@bagnenkoDaily

Генічеськ – це Україна! 🇺🇦

Активісти руху «Жовта Стрічка» розвішали жовті стрічки та патріотичні постери в окупованому Генічеську та на Арабатській стрілці, де живуть колаборанти – працівники так званого уряду Херсонської області.

@bagnenkoDaily

… Я підвів своє око до тої шпарки, дивлюся на Київ, бачу молодих хлопців, які обіймають дівчат, бачу людей, які поспішають у своїх справах. І відчув такий гострий жаль, бо вони навіть не підозрюють, що я тут уже рік як ув'язнений, нічим не завинивши, не зробивши ніякого злочину.
Але слідом почалися думки про те, як Я САМ ЩЕ РІК ТОМУ ХОДИВ КИЄВОМ, НЕ ДУМАВ ПРО ТЕ, ЩО КОГОСЬ АРЕШТОВУЮТЬ І ПЕРЕВОЗЯТЬ У «ВОРОНКАХ». Я ЖИВ НОРМАЛЬНИМ ЖИТТЯМ, а зараз заради цих людей пішов на те, що вважав за потрібне, й отримав те, на що підписався.

Оця сама формула мала б допомогти нашим воїнам, які повертаються й переживають травму повернення. Особливо тим, хто самостійно обрав шлях військової служби. Я НА ЦЕ ПІДПИСАВСЯ, Я ЗАХИЩАВ НОРМАЛЬНЕ ЖИТТЯ ЦИХ ЛЮДЕЙ. НОРМАЛЬНЕ ЖИТТЯ ЦИХ ЛЮДЕЙ НЕ МАЄ МЕНЕ ТРАВМУВАТИ, БО ЦЕ РЕЗУЛЬТАТ МОЄЇ ПРАЦІ, МОЄЇ ЖЕРТВИ. Я пішов на цю жертву добровільно, а тому я не маю до них претензій.
лише дві протилежні позиції.

Щойно розпочалася велика війна, українці сказали собі, і це було масове відчуття, щоМИ БОРЕМОСЯ З ТЕМРЯВОЮ, МИ СТОЇМО НА БОЦІ СВІТЛА. У чому полягала ця темрява? У тому, як нас ненавидять росіяни, це така увиразнена, оголена ненависть. Якщо ми уподібнимося їм, тоді на радарах у Бога не буде різниці між росіянами й нами, бо і там, і там буде ненависть.

Я ХОЧУ, ЩОБИ БОГ ПОБАЧИВ РІЗНИЦЮ МІЖ ПОЗИЦІЯМИ ДВОХ НАРОДІВ. ОСЬ ТОМУ ТАКА ДУЖЕ ПРОСТА ЛОГІКА. Я ХОЧУ БЕРЕГТИ СЕБЕ ВІД ТЕМРЯВИ. СЕБЕ Й СВІЙ НАРОД.

У спогадах багатьох воїнів УПА є ця думка, це внутрішнє правило: МИ ВОЮЄМО З ВОРОГОМ НЕ ТОМУ, ЩО МИ ЙОГО НЕНАВИДИМО, А ТОМУ, ЩО МИ ЛЮБИМО ТИХ, ХТО У НАС ЗА СПИНОЮ, тих, кого ми захищаємо. Це та різниця у словах, яка робить величезну різницю у психічному настрої людини.

«…КОЛИ Я БУВ НА ФРОНТІ, НА НУЛІ, Я НЕ МІГ НЕ НЕНАВИДІТИ. АЛЕ КОЛИ Я ВИЙШОВ ЗВІДТИ, Я УСВІДОМИВ УСЮ НЕБЕЗПЕКУ НЕНАВИСТІ. І Я СТАРАЮСЯ ЇЇ ПОЗБУТИСЯ». Я був готовий обійняти того хлопця, бо він сказав дуже реалістичну річ.

Пізніше в мене народилася метафора щодо цього. Раніше в друкарнях працювали зі свинцем, усім друкарям давали молоко, різні доплати, для того, щоб вони фармакологічно могли вивести цей свинець зі свого тіла. КОЛИ ТИ НА ФРОНТІ, ТИ НЕ МОЖЕШ БЕЗ НЕНАВИСТІ, ТИ ЇЇ НАБИРАЄШСЯ. АЛЕ ПОТІМ ТИ МУСИШ ЇЇ ПОЗБУТИСЯ, БО ЦЕ ДУЖЕ НЕБЕЗПЕЧНО ДЛЯ ОРГАНІЗМУ.

У ті часи, 50 років тому, я не задумувався над джерелами своєї сили. Але сьогодні я можу сказати, що найголовнішим є той факт, що я САМ ОБРАВ ЦЕЙ ШЛЯХ. А КОЛИ ТИ САМ ОБИРАЄШ СВІЙ ШЛЯХ, ТО ТИ ТОЧНО ПОГОДЖУЄШСЯ НА ВСЕ, ЩО ПРИХОДИТЬ РАЗОМ ІЗ НИМ.

І тому всі ті покарання, які були – це є частина правил гри, які я прийняв.
Власний вибір дає мир у душі. І навіть коли в таборі були різні ситуації, були моменти депресії, то вони не стосувалися оцього головного вибору. Бо вибір давав відчуття, що я йду правильним шляхом. На тому шляху мені може бути зле, я можу страждати й так далі, але це мій шлях.

Такий вибір сьогодні зробила вся Україна. Можливо, не абсолютно кожна людина, але БІЛЬШІСТЬ УКРАЇНЦІВ ЗРОБИЛИ ЦЕЙ ВИБІР: ВОНИ СОБІ СКАЗАЛИ, ЩО, ВОЮЮЧИ З РОСІЄЮ, ВИСТУПИВШИ В БОРОТЬБУ ПРОТИ НЕЇ, МИ ОБРАЛИ ПРАВИЛЬНИЙ ШЛЯХ. МИ НА БОЦІ ДОБРА. І В ТОМУ СЕНСІ В НАС Є МИР У ДУШІ. Це той дивний випадок, коли мир у душі може бути в час війни.
Мирослав Маринович

@bagnenkoDaily

Херсон, нічліжний будинок на проспекті Незалежності (колишній проспект Ушакова), споруджений коштом родини Фальц-Фейнів, початок 20 століття. Людвіг Раппепорт.

На фронтоні надписи: "Дешевая столовая", "Въ память", "Густавъ Фальцъ-Фейнъ Ивановъ", "Ночлежный приютъ"

Матеріал з каналу «Старий Херсон»
@bagnenkoDaily