BookМагія

​#прочитане2025
Аннетт Марі - «Темна буря»
Видавництво «Nebo Publishing»

Сьогодні в мене був час, щоб дочитати другу частину «Червоної Зими». Я вже писала, що друга частина – «Темна буря», сподобалась мені менше ніж перший роман. Що сюжетно, що динамікою вона програє першій частині. Спробую все пояснити детально.

Сюжет у "Темній бурі" стає все більш закрученим, головна героїня Емі – каміґакарі богині вітру Аматерасу все дужче занурюється в магічний світ йокаїв і камі. Вона змушена знову зробити важкий вибір, оскільки відданість Аматерасу ставить її на шлях війни з іншою камі – богинею землі Ідзанарі. Яка обманом полонила чотирьох йокай-каніцукамі - земних володарів потойбічного світу. Емі починає усвідомлювати, що її роль у цьому великому конфлікті набагато важливіша, ніж вона могла уявити. Разом з кіцуне Шіро та принцем тіней Тенгу, їй доведеться знайти полонених каніцукамі і звільнити їх, перемігши в бою злісних помічників Ідзанарі, що стережуть полонених.

Динаміка історії все більше нагадує арки звичайної сьонен манги. Зав’язка – квест - фінальний бос, короткий перепочинок – знов, квест – і знов, ще сильніший бос. І якщо в першій частині з цим ще можна було миритись, то в «Темній бурі» це вже почало дратувати. В другій частині значно більше бойових сцен, які практично не мали жодного впливу на розвиток сюжету, і мали вигляд зайвих, доданих тільки для того щоб додати історії об’єму. Крім того з’явились зовсім недоречні елементи фансервісу, такі як відпочинок героїв між сюжетними арками в готелі з гарячими джерелами, з загальними ваннами на відкритому повітрі. Де зовсім випадково в одній ванні з героями опиняються голі дівчата йокай-бакенеко з кошачими хвостиками і вушками. Я так і не зрозуміла навіщо авторка внесла в сюжет цей затяганий до дірок «фансервісний штамп», який вже навіть в низько-бюджетних аніме не використовують.

Також не зрозуміло навіщо було створювати сюжетну лінію з «любовним трикутником» Емі – Шіро – Кацуо (сохей в якого Емі була закохана в дитистві). Вона взагалі виглядає обірваною, хоча можливо вона й отримає друге життя в останній частині трилогії. Від цього всього історія втратила глибину і оригінальність. Особисті переживання героїв та романтична лінія, вже не рятують сюжет, що розвивається досить передбачувано.

Як висновок додам, історія все ще зберігає цікавість, фінал книжки порадував яскравим бойовим епізодом, несподівано «гарячою» романтичною сценою. Тому я продовжу читати, хоча сподіваюсь, що третя частина порадує більшою глибиною і несподіваними сюжетними поворотами. А поки мої оцінки: цікавість – 2, динаміка - 2, логіка - 2, обкладинка - 0, оригінальність - 1, зачепило - 1.
Оцінка 8 з 12.

Щиро Ваша #Клякса.

​#прочитане2025
Аннетт Марі - «Червона Зима»
Видавництво «Nebo Publishing»

Я дочитала першу книжку трилогії «Червона зима» Аннетт Марі. Якщо чесно, якби я просто поринула в світ книжки, а не розбиралась з японською міфологією, то читалась би вона набагато швидше. В мене доволі хороші враження, книжка мені сподобалась, і я отримала від читання велике задоволення.

Сюжет цікавий, історія розповідає про Емі, вісімнадцятилітню дівчину, яка все своє життя прожила в храмі серед жерців і прислужників. Вона знає, що її життя вже визначене, з восьми років вона обрана як майбутнє земне вмістилище для камі – богині вітру Аматерасу. Її виховували в ізоляції, змушуючи до покірності та самопожертві. Проте, коли настає час виконати свій обов’язок, вона несподівано дізнається, що в момент її поєднання з духом Аматерасу, її особисте «Я» загине. Образа за обман від прислужників богині, не бажання втрачати «себе», змушує Емі шукати допомоги. Коли Емі зустрічає демонічного духа кіцуне Шіро, її віра у все, що вона знала руйнується. Демони йокай яких вона вважала за зло стають їй ріднішими за богів камі, яким вона завжди вірила і довіряла. Разом з Шіро Емі буде втягнута у протистояння між різними камі і йокай, де ціною за перемогу чи поразку - буде їхні життя і доля, яка несподівано стала спільною. Їм доведеться обирати між тим що їм нав’язали і їх власним шляхом.

Я вже писала про невідповідність міфологічного світу «Червоної Зими» з реальною міфологією Японії. Не вірте і не слухайте тих оглядачів, що стверджують ніби «автор вдало вплела в сюжет традиційну японську міфологію, що підсилює відчуття реальність цього фентезі». Не хочу на цьому зупиняться. Просто ще раз зазначу – світ камі і йокай з роману не має ніякого відношення до справжньої міфології Японії, і всі збіги в іменах духів і демонів випадкові і є тільки авторською вигадкою.

Але сам історія класна, авторці вдалось поєднати магію, інтриги та особисті драми героїв в унікальний світ. Роман насичений складними стосунками між персонажами, які змушені приймати рішення, що визначатимуть не тільки їхню долю, але й долю їхніх народів. А головне, Аннетт Марі змогла поєднати епічні битви і магічні поєдинки з глибокими особистими історіями героїв. Головні герої надзвичайно живі і харизматичні, і хоча в їх образах є якась вторинність (кіцуне Шіро, наприклад, нагадує мені персонаж Томоє із аніме серіалу «Дуже приємно, Бог»), але це не заважає оповіді.

Сюжет історії напружений, але сама динаміка розповіді рвана, вона то різко скаче, то гальмує. Особисто мені такий авторський стиль не дуже зайшов. Обкладинка теж не викликає захвату, ілюстрації в середині роману більше сподобались. Одна з них на обкладинці виглядала б більш доречнішою, ніж те, що є.

Але історія реально затягує, і під кінець ти вже не звертаєш увагу ні на міфологічні нестиковки, ні на рвану динаміку. А з кожною сторінкою все більше занурюєшся в цей світ ще глибше, з одним лише бажанням дізнатися, що буде далі. Одним словом мені сподобалась, я пішла читати другу книжку трилогії.

Ледь не забула, оцінки: цікавість – 3, динаміка - 2, логіка - 2, обкладинка - 0, оригінальність - 1, зачепило - 1.
Оцінка 9 з 12.

Щиро Ваша #Клякса.

#Щоденник_Клякси

Дочитую першу книжку трилогії «Червона зима» канадської письменниці Аннетт Марі. Сьогодні зупинюсь на міфології, за останні дні я прочитала дуже багато текстів про японські міфологічні персонажі. Мій знайомий японіст четвертокурсник навіть підігнав мені студентський переклад першої частини твору «Ніхон сьокі», одного з найдавніших творів древньої історії Японії, в якому згадуються камі із роману. Синтоїстська богиня сонця Аматерасу, та її батьки деміурги Ідзанаґі та Ідзанамі. Я не стала спеціалістом по японській міфології, але тепер можу з усією впевненістю заявити історія трилогії «Червона зима» Аннетт Марі, до реальної японської міфології немає ніякого відношення.

Авторка використала імена відомих міфологічних персонажів таких як Аматерасу, Ідзанаґі, Ідзанамі, Цукуйомі, Інарі для створення персонажів які потрібні в її історії. Тому не робіть моїх помилок, не ведіться на відгуки де розповідають про японський міфологічний світ, а сприймайте «Червону Зиму» як хороший фентезі роман в східному стилі без прив’язки до Японії.

Про мої враження від першого роману цієї трилогії я розповім вже завтра.

Щиро Ваша #Клякса.