НА НАШОМУ КАЛЕНДАРІ БУТТЯ

На нашому календарі буття
Листочки відриваються щоденно.
Щодень коротшає стежиночка життя,
Та чи живем для Господа натхненно?

Чи кожен день наповнений твій храм
Сердечний вщент подячним фіміамом?
За все, що небо посилає нам,
Чи повниться душа спокоєм й миром?

Як часто Бог твої подячні жертви
Приймає в небі з тайників душі?
Як часто з уст зриваються молитви
Хвали й подяки за усе в житті?

Так хоче Бог, щоб ми за все подяку
Складали кожен день в своїм житті.
Щоб кожну мить свою хвали молитву
Несли Христу із глибини душі.

Бринить подяка, коли бачать очі,
Працюють руки, не мовчать уста.
А як же тим, хто сонечка не бачать,
Чиї уста скувала німота?

Бринить хвала, як ноги йдуть, де хочуть,
Здорове тіло і бадьорий дух,
А як же тим, котрі від болю плачуть?
І сковані у панцирі недуг?

Бринить хвала, як чуєм спів пташиний.
Мелодію струмка і шум ріки,
А як же тим, хто вік свій лебединий
Провів в оточенні німої тишини?

Бринить хвала, як розум світлий, чистий.
Є здатність мислити, любити, берегти.
А що ж робити тому, хто безумний?
Як же йому сплести вінок хвали?

Бринить хвала, як дім твій повна чаша,
Тепло, достаток, зручності кругом.
А як же тим, в кого згоріла хата,
І все вйна змела, як помелом?

А як же тим, котрі під звук гармати
«Спаси, Господь» - шепочуть в бліндажах.
А нам так важко на коліна встати
Й подякувать за спокій у містах

І селах наших. Як же тим, хто сина
З плачем стрічає в цинковій труні,
А ти, як бачиш, мирно спить твоя дитина,
Чи кажеш: "Боже, дякую Тобі!"

Бринить хвала... Та чи бринить, мій друже?
Чи виливається із серця через край?
Чи просто ти приймаєш все байдуже?
І кажеш: «Боже, ще мені подай»

Ми, як належне, від Спасителя приймаєм
Всі милості і всі Його дари.
І дуже часто, друзі, всі ми забуваєм
Віддать Йому хоч крапельку хвали

За кожну крихту на столах багатих,
За кожен стукіт серця із грудей,
За те, шо так отримуєм багато
Тепла і ласки з батьківських очей.

Це все хвала. А є іще і жертва,
Коли крізь сльози дякуєм за все.
Повір, мій друже, що така молитва
Для Господа цінніша над усе,

Коли в життя постукає хвороба,
Сердечна втрата душу розірве.
Й життя твоє одні лише незгоди,
Скажи: «Мій Бог, я дякую за все!»

І забринить тоді твоя молитва,
Подячна жертва полум‘ям згорить.
Це буде виграна для тебе битва,
Хоч і сльоза на віях заблищить.

Подяки забагато не буває,
Складай її Царю царів щодень.
Подячне серце на землі хто має,
Той в вічності співатиме пісень!