РОЗПОРОШИЛИСЯ ПО СВІТУ ДРУЗІ!
У кожного своя тропа буття.
А я до них - стежиною у лузі,
Молитвою, Любов'ю, Співчуттям...

Коли в скорботах серце, у напрузі,
Коли дощів і війн суцільний фронт,
Пожовклий лист спадає із галуззя
І лащиться відірваним крилом.

Коли зими чатують хижі брами
І осінь йде до неї у пролом,
Дай Боже, щоби друзі не змовчали,
Коли мордується душа і ллється кров!

Коли затужать журавлями висі-далі,
Коли поставиться на "паузу" життя
І не зігріє промінь золотавий,
На кущ троянд насиплеться земля,

Хай серце у байдужості зухвалій
Не скам'яніє! Якщо Дух зорить,
Молімось, браття, щоб засвідкували
ЛЮБОВ, що від гріхів спасає світ!