Є дещо, що ми відчуваємо, але не можемо виразити словами.
Не можемо добрати слів до якихось своїх почуттів, відчуттів, спостережень, нюансів настрою, явищ або процесів.
І це нормально.
Слова це опис тої реальності, яка склалася на даний момент, за допомогою системи кодів, про яку ми раніше домовились.
Констатація реальності постфактум за допомогою тих засобів, що ми вже маємо.
Але ми невпинно рухаємося вперед. З шаленою швидкістю, все швидше і швидше з кожною миттю.
І тому цілком нормально, що для того, що відбувається з нами, що ми відчуваємо в цю саму мить, ми можемо не мати слів. Не мати визначень для опису.
Тому, що це щось для нас радикально нове. Щось, що прийшло до нас щойно. Але вже є частиною нашого буття.
Ми колись доберемо до того слова. Можливо, це будуть якісь нові терміни.
А можливо, синхронно з цим процесом відбудеться ще один.
І нам не потрібні будуть слова.
Особисто я схиляюсь до другого

#neosophy