Політика стимулювання народжуваності. Скільки залишиться українців в 2100?
Може так вийти, що на вулицях названих на честь Героїв війни нікому буде жити, а їх самих памятати...
Ми живемо спираючись на свій досвід та уявлення про світ в якому наша нація існує і нас десятки мільйонів. Однак, час стирає в попіл не тільки окремі народи, але й цілі цивілізації і про це ми не думаємо...
Нещодавно ЗМІ опублікували медіум прогноз ООН по кількості населення України: воно скоротиться до 15 млн. у 2100 році. Одразу піднялась дискусія про нагнітання ситуації.
Й справді демографічні прогнози враховують лише поточні дані народжуваності. Відповідно, вони не можуть прорахувати вплив потенційно позитивних та негативних факторів, які виходять за межі "оптимістичного", "медіум" чи "песимістичного" прогнозу.
З позитивних факторів – можливість покращення нашого показника народжуваності після закінчення бойових дій. Однак це покращення ніяк не вплине на те, що ми вимираємо, себто кожен день нас стає менше і так буде тривати до того, поки показник народжуваності не зросте до 2.2 дітей на жінку.
Надію, яку висловлює інститут демографії - політики стимулювання народжуваності, але це плацебо, немає жодної розвиненої країни, яка б вирішила проблему низької народжуваності.
Однак, я все ж спробую розповісти про цікавий взаємозвязок на основі якого можна будувати політику. В авторитетному журналі American Economic Review опублікували дуже цікаву роботу про те, як Центральний банк може впливати на народжуваність.
Здавалося б, де політика ЦБ, а де демографія? Але зв'язок є, й він полягає в тому, що зменшення ключової ставки призводить до зменшення іпотечних ставок, а ті в свою чергу зменшують “обов'язкові платежі” домогосподарств. Дані говорять, що зменшення ключової ставки Банку Англії на 1% призвело до зменшення іпотечного платежу домогосподарствами на 12% або в середньому на 1к фунтів за квартал (4к в рік, а це ~35% витрат на дитину в перші роки її життя).
Співставивши ці дані з народжуваністю, дослідники прийшли до висновку, що зменшення іпотечних платежів призвело до народження “додаткових” 14500 дітей в Британії.
Примітка: Звісно, не все так просто, бо є ще різниця плаваючих та фіксованих ставок по іпотеці, тому в США такого ефекту не було.
Звісно, бігти зараз і знижувати ключову ставку чи стимулювати іпотеку, без врахування загалом макро- ситуації в Україні, є абсурдним. Однак цей приклад показує, що якщо зайнятись комплексно проблемою, то ми справді можемо знайти механізми для покращення нашої демографічної ситуації.
А що з “простими” політиками? Наприклад, можна скасувати податки на дитячі товари, зменшити ПДФО тим, у кого є бодай одна дитина. Здавалося б, надзвичайно простий спосіб зменшити “обов'язкові платежі” сім'ям, але політики, які живуть по принципу: “що холопи всі не втечуть”, до такого не додумаються.
Але всі ці методи будуть не ефективними, якщо ннародні обранці і далі будуть створювати купу контенту антикорам на YouTube, й якщо інститути в державі і далі будуть мати такі колосальні відставання, як на графіку від Світового банку. Інститути – це фундамент, після якого можна вмикати складні політики стимулювання народжуваності.
Скільки залишиться українців? Менше, ніж звітує ООН, якщо ми не зрозуміємо, що ХХІ столітті держави конкурують за людський капітал, а не території. Тому з відкритими кордонами все більше людей, хто може себе реалізувати на Заході, будуть виїжджати. А після того, що відбувається у нас, можна очікувати хвилю міграції людей з високим людським капіталом після закінчення війни. Аби цього не допустити політики, щодо демографічного майбутнього нації треба планувати вже, а реформи інститутів починати ще вчора...
Епілог. Я не хочу бути Касандрою і нею не є, хоча люблю історію Елінів (особливо добу Діадохів), але сточити об війну людський потенціал країни (еміграція, криза довіри і тп.) - це Піррова перемога. Символічно, що іменем самого талановитого після Александра полководця названа перемога в якій він втратив своє царське майбутнє...
Може так вийти, що на вулицях названих на честь Героїв війни нікому буде жити, а їх самих памятати...
Ми живемо спираючись на свій досвід та уявлення про світ в якому наша нація існує і нас десятки мільйонів. Однак, час стирає в попіл не тільки окремі народи, але й цілі цивілізації і про це ми не думаємо...
Нещодавно ЗМІ опублікували медіум прогноз ООН по кількості населення України: воно скоротиться до 15 млн. у 2100 році. Одразу піднялась дискусія про нагнітання ситуації.
Й справді демографічні прогнози враховують лише поточні дані народжуваності. Відповідно, вони не можуть прорахувати вплив потенційно позитивних та негативних факторів, які виходять за межі "оптимістичного", "медіум" чи "песимістичного" прогнозу.
З позитивних факторів – можливість покращення нашого показника народжуваності після закінчення бойових дій. Однак це покращення ніяк не вплине на те, що ми вимираємо, себто кожен день нас стає менше і так буде тривати до того, поки показник народжуваності не зросте до 2.2 дітей на жінку.
Надію, яку висловлює інститут демографії - політики стимулювання народжуваності, але це плацебо, немає жодної розвиненої країни, яка б вирішила проблему низької народжуваності.
Однак, я все ж спробую розповісти про цікавий взаємозвязок на основі якого можна будувати політику. В авторитетному журналі American Economic Review опублікували дуже цікаву роботу про те, як Центральний банк може впливати на народжуваність.
Здавалося б, де політика ЦБ, а де демографія? Але зв'язок є, й він полягає в тому, що зменшення ключової ставки призводить до зменшення іпотечних ставок, а ті в свою чергу зменшують “обов'язкові платежі” домогосподарств. Дані говорять, що зменшення ключової ставки Банку Англії на 1% призвело до зменшення іпотечного платежу домогосподарствами на 12% або в середньому на 1к фунтів за квартал (4к в рік, а це ~35% витрат на дитину в перші роки її життя).
Співставивши ці дані з народжуваністю, дослідники прийшли до висновку, що зменшення іпотечних платежів призвело до народження “додаткових” 14500 дітей в Британії.
Примітка: Звісно, не все так просто, бо є ще різниця плаваючих та фіксованих ставок по іпотеці, тому в США такого ефекту не було.
Звісно, бігти зараз і знижувати ключову ставку чи стимулювати іпотеку, без врахування загалом макро- ситуації в Україні, є абсурдним. Однак цей приклад показує, що якщо зайнятись комплексно проблемою, то ми справді можемо знайти механізми для покращення нашої демографічної ситуації.
А що з “простими” політиками? Наприклад, можна скасувати податки на дитячі товари, зменшити ПДФО тим, у кого є бодай одна дитина. Здавалося б, надзвичайно простий спосіб зменшити “обов'язкові платежі” сім'ям, але політики, які живуть по принципу: “що холопи всі не втечуть”, до такого не додумаються.
Але всі ці методи будуть не ефективними, якщо ннародні обранці і далі будуть створювати купу контенту антикорам на YouTube, й якщо інститути в державі і далі будуть мати такі колосальні відставання, як на графіку від Світового банку. Інститути – це фундамент, після якого можна вмикати складні політики стимулювання народжуваності.
Скільки залишиться українців? Менше, ніж звітує ООН, якщо ми не зрозуміємо, що ХХІ столітті держави конкурують за людський капітал, а не території. Тому з відкритими кордонами все більше людей, хто може себе реалізувати на Заході, будуть виїжджати. А після того, що відбувається у нас, можна очікувати хвилю міграції людей з високим людським капіталом після закінчення війни. Аби цього не допустити політики, щодо демографічного майбутнього нації треба планувати вже, а реформи інститутів починати ще вчора...
Епілог. Я не хочу бути Касандрою і нею не є, хоча люблю історію Елінів (особливо добу Діадохів), але сточити об війну людський потенціал країни (еміграція, криза довіри і тп.) - це Піррова перемога. Символічно, що іменем самого талановитого після Александра полководця названа перемога в якій він втратив своє царське майбутнє...