Українська металургія у листопаді 2024 року
В умовах енергокризи та просідання світових цін на металопродукцію, українські металурги почали фокусуватися на продукції з доданою вартістю. У листопаді тенденція до зменшення обсягів виробництва чавуну та сталі продовжилася, попри відкат цін до попередніх, відносно високих, рівнів.
Місячні обсяги виробництва чавуну різко впали з 625 до 543 тисяч тонн, що відповідає рівню минулого року. Виробництво чавуну дуже залежне від коксівного вугілля. Найбільше підприємство з його виготовлення було у м. Покровськ.
Також негативна тенденція спостерігається у виробництві сталі, де вже три місяці скорочується виробництво. Обсяг виплавленої сталі впав з червневих 734,7 до 541 тисяч тонн у листопаді, що менше за рівень минулого року.
Виробництво сталі особливо чутливе до енергозабезпечення, тож просадка не має нікого дивувати. Металургійні комбінати працюють переважно на імпортній електроенергії, вартість якої сезонно зростає. Нагадаємо, що для уникнення відключень підприємства мають імпортувати більше 80% споживаної електроенергії.
Натомість дещо зріс обсяг виготовленого металопрокату, який хоч теж потребує багато електроенергії для роботи прокатних станів, але перетворює сталь у товар з більшою доданою вартістю. Прокат задіяний не лише у експорті, а й в різних ремонтно-відновлювальних роботах.
Наразі, попри відкриття логістичних коридорів, українська металургія продовжує стикатися все з новими і новими кризами. Починаючи від браку електроенергії та сировини, закінчуючи необхідністю укомплектовувати штат працівників.
В таких умовах необхідно шукати нові можливості за рахунок створення зон вільної торгівлі та збільшення санкційного тиску на російський металургійний сектор.
Українські металурги шукають нові ринки збуту, одним з яких став польський ринок, де місцеві виробники вже скаржаться на страшних українських металургів, що ще й якось можуть "демпінгувати" в таких умовах.
Цікаво, якщо польський металургійний сектор гине від конкуренції з українськими меткомбінатами, що працюють в умовах обстрілів, втрати ринків збуту, доступу до сировини та електроенергії, то чого тоді варта вся польська металургія разом узята?
@OstanniyCapitalist_Baza
В умовах енергокризи та просідання світових цін на металопродукцію, українські металурги почали фокусуватися на продукції з доданою вартістю. У листопаді тенденція до зменшення обсягів виробництва чавуну та сталі продовжилася, попри відкат цін до попередніх, відносно високих, рівнів.
Місячні обсяги виробництва чавуну різко впали з 625 до 543 тисяч тонн, що відповідає рівню минулого року. Виробництво чавуну дуже залежне від коксівного вугілля. Найбільше підприємство з його виготовлення було у м. Покровськ.
Також негативна тенденція спостерігається у виробництві сталі, де вже три місяці скорочується виробництво. Обсяг виплавленої сталі впав з червневих 734,7 до 541 тисяч тонн у листопаді, що менше за рівень минулого року.
Виробництво сталі особливо чутливе до енергозабезпечення, тож просадка не має нікого дивувати. Металургійні комбінати працюють переважно на імпортній електроенергії, вартість якої сезонно зростає. Нагадаємо, що для уникнення відключень підприємства мають імпортувати більше 80% споживаної електроенергії.
Натомість дещо зріс обсяг виготовленого металопрокату, який хоч теж потребує багато електроенергії для роботи прокатних станів, але перетворює сталь у товар з більшою доданою вартістю. Прокат задіяний не лише у експорті, а й в різних ремонтно-відновлювальних роботах.
Наразі, попри відкриття логістичних коридорів, українська металургія продовжує стикатися все з новими і новими кризами. Починаючи від браку електроенергії та сировини, закінчуючи необхідністю укомплектовувати штат працівників.
В таких умовах необхідно шукати нові можливості за рахунок створення зон вільної торгівлі та збільшення санкційного тиску на російський металургійний сектор.
Українські металурги шукають нові ринки збуту, одним з яких став польський ринок, де місцеві виробники вже скаржаться на страшних українських металургів, що ще й якось можуть "демпінгувати" в таких умовах.
Цікаво, якщо польський металургійний сектор гине від конкуренції з українськими меткомбінатами, що працюють в умовах обстрілів, втрати ринків збуту, доступу до сировини та електроенергії, то чого тоді варта вся польська металургія разом узята?
@OstanniyCapitalist_Baza