Щодо військового сектору. З самого початку війни, РФ переслідувала декілька цілей щодо військового виробництва : швидко наростити випуск продукції, максимізувавши потрапляння техніки та припасів на фронт і при цьому існувати в рамках великого, але обмеженого бюджету – РФ не хотіла раніше і не хоче зараз витрачати на ВПК занадто захмарні суми. Рішенням було стала реактивація техніки з запасів(суттєво дешевше ніж виробляти нову) та купівля припасів закордоном. Щодо останнього варто сказати, що не існує ніяких перепон для РФ купляти у Ірану та КНДР боєприпаси, на них витрачається відносно невелика частина експортної виручки, росіяни зможуть собі дозволити витрачати на це гроші дуже довго. Фактичним обмеженням є тільки вичерпання запасів у продавця та обмеженість його виробничих ліній.
А от з реакцивацією техніки ситуація цікавіша. Логіка підказує (опосередковано це підтверджується дослідженням складів техніки), що реактивація відбувається таким чином – відбирається найкраща і найдоступніша для відновлення техніка зі складу і нею завантажуються виробничі потужності. Коли її відновлюють, все повторюється знову. Це дозволяє на початкових етапах отримати максимум результату (себто, техніки, готової до використання) в рамках обмежено бюджету. Кожний наступний етап потребує трохи більше грошей для відновлення, але так само результативний. Якщо у вас багато запасів, то це працюватиме дуже довго. Але не вічно.
Кожний наступний етап відновлення техніки стає все більш дорогим і все менш результативним. На початкових етапах це ледь помітно, але після вичерпання половини запасів, це стає дуже відчутно. Гірша якість техніки, яку привозять, потребує більшої кількості праці для відновлення і більших витрат на матеріали. Це саме та ситуація, в якій РФ знаходиться зараз – відновлювати техніку стає довго і дорого, а бюджетні обмеження збільшуються(в цілому, не конкретно по галузям). Відновлення техніки та збільшення ресурсів, які на нього витрачаються – драйвер збільшення військових витрат і, як наслідок, інфляції. Коли перед російським урядом стоятиме задача розширювати виробництво, а не відновлення техніки. При спільних загальних контурах схеми, на неї треба буде витрачати кратно більше грошей. Станом на 2024-25 рік це не виглядає як підйомна задача і нічого не вказує на те, що далі буде краще.
Які висновки можна зробити? Теж не принципово нові. Інфляція залишається основним каналом «передачі» війни російському населенню. Російська влада поступово втрачає над нею контроль, набагато швидше, ніж в 2023 році. Санкції та ціни на енергоносії давлять на російський цивільний сектор, він відчуває війну набагато сильніше, ніж раніше. В 2025 все буде те саме, тіки трохи гірше. Такі справи.
[2/2]
А от з реакцивацією техніки ситуація цікавіша. Логіка підказує (опосередковано це підтверджується дослідженням складів техніки), що реактивація відбувається таким чином – відбирається найкраща і найдоступніша для відновлення техніка зі складу і нею завантажуються виробничі потужності. Коли її відновлюють, все повторюється знову. Це дозволяє на початкових етапах отримати максимум результату (себто, техніки, готової до використання) в рамках обмежено бюджету. Кожний наступний етап потребує трохи більше грошей для відновлення, але так само результативний. Якщо у вас багато запасів, то це працюватиме дуже довго. Але не вічно.
Кожний наступний етап відновлення техніки стає все більш дорогим і все менш результативним. На початкових етапах це ледь помітно, але після вичерпання половини запасів, це стає дуже відчутно. Гірша якість техніки, яку привозять, потребує більшої кількості праці для відновлення і більших витрат на матеріали. Це саме та ситуація, в якій РФ знаходиться зараз – відновлювати техніку стає довго і дорого, а бюджетні обмеження збільшуються(в цілому, не конкретно по галузям). Відновлення техніки та збільшення ресурсів, які на нього витрачаються – драйвер збільшення військових витрат і, як наслідок, інфляції. Коли перед російським урядом стоятиме задача розширювати виробництво, а не відновлення техніки. При спільних загальних контурах схеми, на неї треба буде витрачати кратно більше грошей. Станом на 2024-25 рік це не виглядає як підйомна задача і нічого не вказує на те, що далі буде краще.
Які висновки можна зробити? Теж не принципово нові. Інфляція залишається основним каналом «передачі» війни російському населенню. Російська влада поступово втрачає над нею контроль, набагато швидше, ніж в 2023 році. Санкції та ціни на енергоносії давлять на російський цивільний сектор, він відчуває війну набагато сильніше, ніж раніше. В 2025 все буде те саме, тіки трохи гірше. Такі справи.
[2/2]