На молодших курсах інституту я товаришувала з одним своїм одногрупником, який на той момент був у тривалих стосунках. Він був зовнішньо схожий на Антоніо Бандераса, і у нього була купа рис, які мене страшенно бісили. Серед них була самозакоханість, схильність до понтів і пафосу, яка проявлялася не лише у зовнішньому вигляді (він був готом, і вбирався відповідно дуже театрально навіть в повсякденному житті) але й у поведінці, емоційна неврівноваженість. Ми розходилися в ключових світоглядних моментах, в тому числі і у поглядах на стосунки. Я абсолютно чудово усвідомлювала, що він аж ніяк не підходить мені для стосунків, навіть теоретично.
Але нас єднала любов до пошлих жартів та чорного гумору, певної музики, до жінок і до субкультури готів не в останню чергу. Ми проводили багато часу разом, в основному щоправда за завданнями з вищої математики))) І от моя мати зробила з цього висновки і якось запитала мене з надривом у голосі: «Ти що, закохалася у *Антоніо*???». На що я їй абсолютно чесно відповіла: «Ні, але я його хочу». Моя мати була шокована. Вона все намагалася щось допитатися в мене і ніяк не хотіла збагнути, що я - 18-річна дівчинка, - можу когось просто хотіти, але не любити/не бути закоханою. Тоді у мене закралася перша підозра, що існує категорія жінок (ну, або людей загалом), які не розрізняють статевий потяг від любові, і напевне називають закоханністю все підряд, що відчувають внизу живота))))
Передчуваю, що цим постом я відкрию скриньку Пандори, але цікаво було би почитати в коментарях, як це працює у інших людей.
Але нас єднала любов до пошлих жартів та чорного гумору, певної музики, до жінок і до субкультури готів не в останню чергу. Ми проводили багато часу разом, в основному щоправда за завданнями з вищої математики))) І от моя мати зробила з цього висновки і якось запитала мене з надривом у голосі: «Ти що, закохалася у *Антоніо*???». На що я їй абсолютно чесно відповіла: «Ні, але я його хочу». Моя мати була шокована. Вона все намагалася щось допитатися в мене і ніяк не хотіла збагнути, що я - 18-річна дівчинка, - можу когось просто хотіти, але не любити/не бути закоханою. Тоді у мене закралася перша підозра, що існує категорія жінок (ну, або людей загалом), які не розрізняють статевий потяг від любові, і напевне називають закоханністю все підряд, що відчувають внизу живота))))
Передчуваю, що цим постом я відкрию скриньку Пандори, але цікаво було би почитати в коментарях, як це працює у інших людей.