Вчора. Пізній вечір, мені на роботу рано, тому я уже майже сплю. Приходить повідомлення на месенджер від мого знайомого (назвемо його Ігор) з волонтерської організації: «Привіт, як справи? А ти давно переїхала в А!??». Та ну шо ж ти будеш робити, блядь!!! Я звісно роблю вигляд, що не розумію, про що мова, сама швиденько приховую анкету, і думаю собі: «Ну що за трясця! Не дадуть спокійно поєбатися!!!».
Пояснення про знайомого: він українець, віку 40+, не одружений (з його слів, не перевіряла), різноробочий/періодично безробітний, час від часу допомагає нам на волонтерці. Вперше мене побачивши він відразу почав до мене підкочувати, але там відразу було очевидно, що цікавлю його не я конкретно, але чоловік просто шукає жінку, з ким би знімати разом житло/вести спільний бюджет бажано з вигодою для себе, хто йому там готуватиме/прибиратиме ну і кого періодично можна трахнути. При чому секс в цьому списку далеко не на першому місці, головне бажання спільного побуту, тому що як не крути, а разом виживати простіше. Це серед місцевих заробітчан-чоловіків дуже популярна тема, мені раніше уже двічі робили (прямо чи завуальовано) такі пропозиції, при цьому у багатьох з цих чоловіків вдома дружина з дітьми, але тут хочеться ще одну «польову/вахтову» дружину мати.
Я загалом нічого не маю проти, кожен виживає, як уміє.
В той день я запрацювалася на волонтерці, ми з Ігорем залишилися удвох, він приніс пляшку мартіні, запропонував її розпити, я погодилася. Але далі (можете прогортати!) - нічого не було. За перші ж пів-години спілкування я збагнула, що до чого, але мені було з ним так нудно і нецікаво, от прям зовсім нудно, що я допила мартіні, попрощалася, і пішла додому, попросивши мене не проводжати. Надалі я його не те, щоб уникала, але наодинці з ним більше не залишалася.
І ось він побачив мою анкету на сайті і вирішив мені написати. Для чого? навіщо? хз!
Що мені з цим робити, як реагувати - хз! В анкеті очевидно мої досить не скромні фото (не нюдси, але все ж) ну і опис шось типу «шукаю з ким гарно та цікаво провести час».
Я шалено вдячна долі, що я народилася в цьому сторіччі. Уявила себе народженою десь у 17-18 віці наприкад - і що би я там робила зі своїм лібідо і характером???))) Я би не вижила)))
Заговорила з якимось чоловіком на вулиці - на наступний день про це знало би все місто! Передала потенційному коханцю записку через служницю - вона прочитала, всім подружкам розпатякала! Коханець передав відповідь, призначив зустріч у парку в дальній альтанці - записку перехопили, прочитали, донесли моєму батькові! Я прийшла на зустріч, усіма правдами і неправдами вислизнувши з дому - не встиг би мій потенційний коханець навіть ручку мені поцілувати - нас застукали мої/його батьки! Скандал, репутація спаплюжена, нас розлучають, мене відправляють в монастир/видають заміж за колегу батька, 50 річного штатного радника з червоним носом, подагрою та імпотенцією. Мого коханого посилають служити на Кавказ...
Живу лише надією на зустріч, обдумую плани втечі, але потім до мене доходять чутки, що мого любчика убито в бою - я напиваюся миш’яку/кидаюся під потяг - життя закінчено - а мені ще й 25-ти немає, я за все життя навіть не поєбалася нормально!!! Фуууууух!!!!!!!!!!
Я собі вчора ввечері все це як науявляла - мене в холодний піт кинуло, аж трусити почало)))
Потім отямилася, згадала, хто я і де я, подякувала Фреї за те, що я народилася в кінці 20-го, і все ще жива у 21-му сторіччі. Подумала, що найгірше, чим мені загрожує моя статева поведінка зараз - це лише репутаційні втрати - видихнула і розслабилася.
Дякую усім попередницям, які боролися за права жінок на вільне статеве життя, і вічна слава розробникам надійних і доступних контрацепційних засобів - за те, що я можу єбатися в своє задоволення без усіх цих зайвих ускладнень)))
Амінь)))
Пояснення про знайомого: він українець, віку 40+, не одружений (з його слів, не перевіряла), різноробочий/періодично безробітний, час від часу допомагає нам на волонтерці. Вперше мене побачивши він відразу почав до мене підкочувати, але там відразу було очевидно, що цікавлю його не я конкретно, але чоловік просто шукає жінку, з ким би знімати разом житло/вести спільний бюджет бажано з вигодою для себе, хто йому там готуватиме/прибиратиме ну і кого періодично можна трахнути. При чому секс в цьому списку далеко не на першому місці, головне бажання спільного побуту, тому що як не крути, а разом виживати простіше. Це серед місцевих заробітчан-чоловіків дуже популярна тема, мені раніше уже двічі робили (прямо чи завуальовано) такі пропозиції, при цьому у багатьох з цих чоловіків вдома дружина з дітьми, але тут хочеться ще одну «польову/вахтову» дружину мати.
Я загалом нічого не маю проти, кожен виживає, як уміє.
В той день я запрацювалася на волонтерці, ми з Ігорем залишилися удвох, він приніс пляшку мартіні, запропонував її розпити, я погодилася. Але далі (можете прогортати!) - нічого не було. За перші ж пів-години спілкування я збагнула, що до чого, але мені було з ним так нудно і нецікаво, от прям зовсім нудно, що я допила мартіні, попрощалася, і пішла додому, попросивши мене не проводжати. Надалі я його не те, щоб уникала, але наодинці з ним більше не залишалася.
І ось він побачив мою анкету на сайті і вирішив мені написати. Для чого? навіщо? хз!
Що мені з цим робити, як реагувати - хз! В анкеті очевидно мої досить не скромні фото (не нюдси, але все ж) ну і опис шось типу «шукаю з ким гарно та цікаво провести час».
Я шалено вдячна долі, що я народилася в цьому сторіччі. Уявила себе народженою десь у 17-18 віці наприкад - і що би я там робила зі своїм лібідо і характером???))) Я би не вижила)))
Заговорила з якимось чоловіком на вулиці - на наступний день про це знало би все місто! Передала потенційному коханцю записку через служницю - вона прочитала, всім подружкам розпатякала! Коханець передав відповідь, призначив зустріч у парку в дальній альтанці - записку перехопили, прочитали, донесли моєму батькові! Я прийшла на зустріч, усіма правдами і неправдами вислизнувши з дому - не встиг би мій потенційний коханець навіть ручку мені поцілувати - нас застукали мої/його батьки! Скандал, репутація спаплюжена, нас розлучають, мене відправляють в монастир/видають заміж за колегу батька, 50 річного штатного радника з червоним носом, подагрою та імпотенцією. Мого коханого посилають служити на Кавказ...
Живу лише надією на зустріч, обдумую плани втечі, але потім до мене доходять чутки, що мого любчика убито в бою - я напиваюся миш’яку/кидаюся під потяг - життя закінчено - а мені ще й 25-ти немає, я за все життя навіть не поєбалася нормально!!! Фуууууух!!!!!!!!!!
Я собі вчора ввечері все це як науявляла - мене в холодний піт кинуло, аж трусити почало)))
Потім отямилася, згадала, хто я і де я, подякувала Фреї за те, що я народилася в кінці 20-го, і все ще жива у 21-му сторіччі. Подумала, що найгірше, чим мені загрожує моя статева поведінка зараз - це лише репутаційні втрати - видихнула і розслабилася.
Дякую усім попередницям, які боролися за права жінок на вільне статеве життя, і вічна слава розробникам надійних і доступних контрацепційних засобів - за те, що я можу єбатися в своє задоволення без усіх цих зайвих ускладнень)))
Амінь)))