Чи знаєш ти,
що це і є справжнє кохання?

Не тоді, коли все ідеально.
Не тоді, коли твоє серце божеволіє.
Не тоді, коли світ здається рожевим.

А коли ти подивишся на цю людину
на її звичайнісіньку зовнішність -
у старому светрі,
без зачіски,
яка робить найпростіші речі.

І відчуваєш...
спокій.

Бо справжнє кохання
це не феєрверк.
Це відчуття, що ти повернувся додому.
Що ти нарешті можеш дихати.
Що тобі не треба прикидатися.

Це сміх з нічого.
Це спільне мовчання.
Це погляд, який розуміє без слів.
Це рука, яка знає, коли тобі потрібна підтримка.

Це усвідомлення того, що хтось знає
всі твої недоліки,
всі твої дивацтва,
всю твою історію.

І любить тебе ще більше
саме через це.

Бо справжнє кохання
не шукає ідеалу.
Вона бачить красу в правді.
Знаходить магію у звичайному.
Вона створює в іншій людині дім.

І це
найкрасивіше ❤️