👀 Sevdaliza • Hubris

Хюбріс. Бути Твоїм початком. Революцією. Вдихнути своїми вустами повітря і розчинити в Тобі. Стати відʼємною і примножувати Тебе, Хюбріс. Народити Тобі фантазії і розпалити в Тобі ніжність і огиду. Поселити в Твоїм серці все, що не дано мені. Зростити в Тобі Бога, створити цілий всесвіт, де всі будуть молитись Тобі. Замести сліди від Твоїх карколомних невпевнених кроків, які Богу не личать. Стерти памʼять поколінь, суцільну пляму Твоїх брудних історій, яка поглинула недосконалого Тебе. Змити слізьми неба Твої тяжкі гріхи, Хюбріс. Убозтво. Підлість. Жалюгідність. Ти ніколи не визнаєш їх. Своє безсилля. Моє ім’я. В ім’я Тебе, Хюбріс. Ти виростеш найдосконалішим серед усіх нарцисів світу. Стати бездумною тінню Твого Его. Твоїми повними вітрилами, Хюбріс! Плацдармом Твоїх самостверджень. Силуетом Твого романтичного спліну. Трагічних почуттів.
Хюбріс. Ти — моя хвора макабрична краса. Моя страшна війна. Вигадана Тобою ж, виснажена гра. Налита свинцевою втомою, сплюндрована, загарбана ненажерливим дияволом власного «Я». Де моє Я? Де Ти? Ким зшитий союз нещасно-божевільних, гарних і блідих, непокірних танцю співзалежних тіл? Бути Твоїм кінцем. Синім шумним бездонним океаном, який про Тебе знає все, Хюбріс. Обмежений нещасний і безсилий Бог. Окрилений, але прикутий, Ти в своїй голові жив в пащі неба. А насправді, тонеш в пітьмі дна. Я була для Тебе всім, Хюбріс. Твоїм початком. Безжальним океаном. І кінцем.

text: μ exclusively for @archives