🪐 Philipp Wolf, Spiral
Давай, іди. Безсмертний Деміург. Не чекай жалюгідних благань і молитов від мене. Спали усі мости, усі записки, викристалізовані серцем текстові думки, через які тобі вдалось прорватись. Спали усі листи, зітри ущент усю мою обмежену і смертну пам’ять. Спустошуй і безжально знищ одним лиш дотиком улюблені, дорогі моєму серцю світи. Вирви з м’ясом всю мою сенсуальність. Розтопчи мою інфантильність. За твоїм узурпаторським капризом розбий мої надії. Найпотаємніші. Найневблаганніші, отруйно-дивні, примарно-непрості і божевільні мрії. І я ними марю. Я марю ними! Недоспіваними в унісон піснями. Недопитими пляшками вин, недобитими. Недообірваними струнами замученої скрипки. Недочутими, несказаними словами. Недоторканними світами твоєї душі, твоїми недомальованими лініями на моїм тілі. Непідвладними мені, неконтрольованими снами. Недостатніми твоїми губами. Недостатньою, нещасно-комічною любовʼю до мене. Твоєю натурою. Далеких необмежених світів диктаторсько-брутальною натурою. Скандальною. Тихо-божевільною. Нетривіальною. Тобі стало так мало моєї смертності і простоти. Ти хочеш увібрати в себе сяйво гігантських сузір’їв чужої вічно-неосяжної душі. Тепер я не згадаю про тебе, дивний Монстр. Забутий, створений Богом, Деміург.
text: μ exclusively for @archives
Давай, іди. Безсмертний Деміург. Не чекай жалюгідних благань і молитов від мене. Спали усі мости, усі записки, викристалізовані серцем текстові думки, через які тобі вдалось прорватись. Спали усі листи, зітри ущент усю мою обмежену і смертну пам’ять. Спустошуй і безжально знищ одним лиш дотиком улюблені, дорогі моєму серцю світи. Вирви з м’ясом всю мою сенсуальність. Розтопчи мою інфантильність. За твоїм узурпаторським капризом розбий мої надії. Найпотаємніші. Найневблаганніші, отруйно-дивні, примарно-непрості і божевільні мрії. І я ними марю. Я марю ними! Недоспіваними в унісон піснями. Недопитими пляшками вин, недобитими. Недообірваними струнами замученої скрипки. Недочутими, несказаними словами. Недоторканними світами твоєї душі, твоїми недомальованими лініями на моїм тілі. Непідвладними мені, неконтрольованими снами. Недостатніми твоїми губами. Недостатньою, нещасно-комічною любовʼю до мене. Твоєю натурою. Далеких необмежених світів диктаторсько-брутальною натурою. Скандальною. Тихо-божевільною. Нетривіальною. Тобі стало так мало моєї смертності і простоти. Ти хочеш увібрати в себе сяйво гігантських сузір’їв чужої вічно-неосяжної душі. Тепер я не згадаю про тебе, дивний Монстр. Забутий, створений Богом, Деміург.
text: μ exclusively for @archives