Ольга змушена сплачувати рахунки за дві квартири та працювати на трьох роботах, щоб забезпечити своїх дітей.
Після окупації Бердянська Ольга (ред. імʼя героїні змінено) не поїхала за кордон. Вона обрала залишитися в Україні. Нове місто зустріло її холодними стінами орендованої квартири, яка нагадувала, що це лише тимчасовий притулок. Цю історію редакції «Бердянськ 24» розповіла переселенка з міста Бердянськ.
Окрім валіз, вона привезла з собою тягар обов’язків: покинута квартира в Бердянську, кредит і рахунки за комуналку. Ольга працює на трьох роботах, аби звести кінці з кінцями. Зранку — офіс, вдень — підробіток у кав’ярні, а вечорами вона займається репетиторством онлайн. Однак навіть цього ледве вистачає. Щомісяця доводиться платити оренду і комунальні послуги за дві квартири: одну в окупації та одну на підконтрольній території.
Дітям Ольга теж не дає відставати від життя — оплачує гуртки, щоб вони могли розвиватися, попри важкі обставини.
Раніше статус ВПО трохи допомагав, але зараз жодних пільг.
Відмовлятися вона не збирається, адже ця квартира для неї — символ надії на повернення додому.
Попри все, Ольга тримається. Вона живе між двома світами: минулим, що залишилося в окупованому Бердянську, і теперішнім, де щодня треба боротися за майбутнє. Але ні труднощі, ні випробування її не зламали.
Після окупації Бердянська Ольга (ред. імʼя героїні змінено) не поїхала за кордон. Вона обрала залишитися в Україні. Нове місто зустріло її холодними стінами орендованої квартири, яка нагадувала, що це лише тимчасовий притулок. Цю історію редакції «Бердянськ 24» розповіла переселенка з міста Бердянськ.
Окрім валіз, вона привезла з собою тягар обов’язків: покинута квартира в Бердянську, кредит і рахунки за комуналку. Ольга працює на трьох роботах, аби звести кінці з кінцями. Зранку — офіс, вдень — підробіток у кав’ярні, а вечорами вона займається репетиторством онлайн. Однак навіть цього ледве вистачає. Щомісяця доводиться платити оренду і комунальні послуги за дві квартири: одну в окупації та одну на підконтрольній території.
Дітям Ольга теж не дає відставати від життя — оплачує гуртки, щоб вони могли розвиватися, попри важкі обставини.
Раніше статус ВПО трохи допомагав, але зараз жодних пільг.
«Кредит на квартиру? Платіть», — сухо відповідають у банку.
Відмовлятися вона не збирається, адже ця квартира для неї — символ надії на повернення додому.
Попри все, Ольга тримається. Вона живе між двома світами: минулим, що залишилося в окупованому Бердянську, і теперішнім, де щодня треба боротися за майбутнє. Але ні труднощі, ні випробування її не зламали.