Можливі механізми зв’язку між вестибулярними та когнітивними симптомами (продовження)
📌 Обмеженість ресурсу уваги
Ця модель зосереджується не на конкретних когнітивних функціях, а на понятті "когнітивних зусиль", потрібних для утримання рівноваги.
▪️У дослідженнях з подвійними завданнями (dual-task) було продемонстровано "конкуренцію" за когнітивні ресурси, коли учасникам потрібно було одночасно виконувати вправи на баланс та когнітивні завдання.
▪️При цьому такі тести проводяться у штучних умовах з мінімумом відволікань та рухів головою — отже в реальному житті "ціна компенсації" буде вищою та ще більше ускладнюватиме багатозадачність: наприклад, орієнтування у супермаркеті, коли треба ще пригадати список покупок, або пошук маршруту для повернення назад у темряві.
📌 Сенсорні порушення
▪️Вестибулярні розлади також можуть опосередковано впливати на когнітивні функції. Незначне зниження окорухового та постурального контролю може вплинути на когнітивні здібності, якщо пацієнти не можуть чітко бачити або правильно рухатися. Соматосенсорна інформація може бути посилена та спотворена, викликаючи суб’єктивне запаморочення, яке посилюється під час руху та зорової стимуляції. Також можуть розвинутися вторинні ефекти, включаючи втому та уникаючу поведінку.
❗️Якщо пацієнт отримає психотерапію, фармакотерапію та вестибулярну реабілітацію, він зможе досягти компенсації.
▪️Вестибулярна і слухова системи також тісно взаємопов'язані; обидві розташовані у внутрішньому вусі та мають спільні вестибулокохлеарні нервові шляхи. Вестибулярні розлади та втрата слуху часто виникають разом [зокрема, при вибуховій лЧМТ та акубаротравмі]. Слід також зазначити, що слухова стимуляція впливає на функцію клітин гіпокампу, і що втрата слуху є найбільш суттєвим попереджуваним фактором ризику деменції.
▪️Таким чином, втрата слуху може сприяти когнітивній дисфункції при вестибулярних розладах, коли вони співіснують.
Як слух, так і вестибулярний статус слід об’єктивно оцінювати (а не орієнтуватися на самооцінювання та скарги) у рамках досліджень, щоб допомогти встановити відносний внесок кожного з них у будь-яку наявну когнітивну дисфункцію.
▪️Тинітус активує кілька областей мозку: слухову кору, лімбічну систему, префронтальну кору та острівець. Вважається, що ці структури пов’язані з емоційними та когнітивними процесами, включаючи постійну увагу до звуків шуму у вухах, мультисенсорну інтеграцію, формування слухової пам’яті шуму у вухах та емоційний дистрес, пов’язаний із нав’язливими симптомами. Пацієнти з тинітусом часто скаржаться на когнітивні труднощі, зокрема на недостатню концентрацію уваги та короткочасну пам’ять. Однак, на думку дослідників, механізми такого зв'язку потребують додаткових досліджень.
📌 Соціальна депривація
▪️Порушення вестибулярних рефлексів може затуманювати зір під час рухів головою, погіршувати контроль постави, сповільнювати ходу, підвищувати ризик падінь і страх перед падінням, що призводить до обмеження участі у значущих видах діяльності, домашніх обов’язках, спілкуванні.
▪️Це несе ризик соціальної депривації. Соціальна активність є модифікованим фактором ризику деменції і вважається, що вона впливає на пізнання через соціальну стимуляцію та збагачення середовища, які збільшують когнітивні резерви та нейропластичність. Соціальна ж депривація може призвести до депресії, яка поглибить когнітивні порушення.
📌 Психологічні фактори
▪️Вестибулярні розлади, в тому числі з епізодичними проявами (пароксизмальні), часто супроводжуються тривогою, депресією та фобічними розлами. Психологічний дистрес може посилити та подовжити запаморочення, створивши порочне коло.
▪️Також існує невелика група пацієнтів з психогенним (соматоформним, функціональним) запамороченням, коли об'єктивні порушення вестибулярних структур відсутні. Серед когнітивних порушень у цій групі переважають скарги на вербальну пам'ять та переключення уваги.
У наступному дописі буде наведено перелік терапевтичних та реабілітаційних втручань з урахуванням цього зв'язку.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📌 Обмеженість ресурсу уваги
Ця модель зосереджується не на конкретних когнітивних функціях, а на понятті "когнітивних зусиль", потрібних для утримання рівноваги.
▪️У дослідженнях з подвійними завданнями (dual-task) було продемонстровано "конкуренцію" за когнітивні ресурси, коли учасникам потрібно було одночасно виконувати вправи на баланс та когнітивні завдання.
▪️При цьому такі тести проводяться у штучних умовах з мінімумом відволікань та рухів головою — отже в реальному житті "ціна компенсації" буде вищою та ще більше ускладнюватиме багатозадачність: наприклад, орієнтування у супермаркеті, коли треба ще пригадати список покупок, або пошук маршруту для повернення назад у темряві.
📌 Сенсорні порушення
▪️Вестибулярні розлади також можуть опосередковано впливати на когнітивні функції. Незначне зниження окорухового та постурального контролю може вплинути на когнітивні здібності, якщо пацієнти не можуть чітко бачити або правильно рухатися. Соматосенсорна інформація може бути посилена та спотворена, викликаючи суб’єктивне запаморочення, яке посилюється під час руху та зорової стимуляції. Також можуть розвинутися вторинні ефекти, включаючи втому та уникаючу поведінку.
❗️Якщо пацієнт отримає психотерапію, фармакотерапію та вестибулярну реабілітацію, він зможе досягти компенсації.
▪️Вестибулярна і слухова системи також тісно взаємопов'язані; обидві розташовані у внутрішньому вусі та мають спільні вестибулокохлеарні нервові шляхи. Вестибулярні розлади та втрата слуху часто виникають разом [зокрема, при вибуховій лЧМТ та акубаротравмі]. Слід також зазначити, що слухова стимуляція впливає на функцію клітин гіпокампу, і що втрата слуху є найбільш суттєвим попереджуваним фактором ризику деменції.
▪️Таким чином, втрата слуху може сприяти когнітивній дисфункції при вестибулярних розладах, коли вони співіснують.
Як слух, так і вестибулярний статус слід об’єктивно оцінювати (а не орієнтуватися на самооцінювання та скарги) у рамках досліджень, щоб допомогти встановити відносний внесок кожного з них у будь-яку наявну когнітивну дисфункцію.
▪️Тинітус активує кілька областей мозку: слухову кору, лімбічну систему, префронтальну кору та острівець. Вважається, що ці структури пов’язані з емоційними та когнітивними процесами, включаючи постійну увагу до звуків шуму у вухах, мультисенсорну інтеграцію, формування слухової пам’яті шуму у вухах та емоційний дистрес, пов’язаний із нав’язливими симптомами. Пацієнти з тинітусом часто скаржаться на когнітивні труднощі, зокрема на недостатню концентрацію уваги та короткочасну пам’ять. Однак, на думку дослідників, механізми такого зв'язку потребують додаткових досліджень.
📌 Соціальна депривація
▪️Порушення вестибулярних рефлексів може затуманювати зір під час рухів головою, погіршувати контроль постави, сповільнювати ходу, підвищувати ризик падінь і страх перед падінням, що призводить до обмеження участі у значущих видах діяльності, домашніх обов’язках, спілкуванні.
▪️Це несе ризик соціальної депривації. Соціальна активність є модифікованим фактором ризику деменції і вважається, що вона впливає на пізнання через соціальну стимуляцію та збагачення середовища, які збільшують когнітивні резерви та нейропластичність. Соціальна ж депривація може призвести до депресії, яка поглибить когнітивні порушення.
📌 Психологічні фактори
▪️Вестибулярні розлади, в тому числі з епізодичними проявами (пароксизмальні), часто супроводжуються тривогою, депресією та фобічними розлами. Психологічний дистрес може посилити та подовжити запаморочення, створивши порочне коло.
▪️Також існує невелика група пацієнтів з психогенним (соматоформним, функціональним) запамороченням, коли об'єктивні порушення вестибулярних структур відсутні. Серед когнітивних порушень у цій групі переважають скарги на вербальну пам'ять та переключення уваги.
У наступному дописі буде наведено перелік терапевтичних та реабілітаційних втручань з урахуванням цього зв'язку.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням