Зв'язок між вестибулярними та когнітивними порушеннями.
Реабілітація. Ч.1
📄 Автори Cognition in vestibular disorders: state of the field, challenges, and priorities for the future, обговорюючи поточні підходи до терапії відзначають, що лікування зазвичай зосереджується на лікуванні основного вестибулярного розладу з припущенням, що якщо когнітивні проблеми безпосередньо пов’язані з вестибулярним розладом, то лікування першопричини також може усунути когнітивний дефіцит пацієнтів.
▪️Лікування вестибулярних розладів залежить від розладу та стадії одужання, але загальні підходи включають вестибулярну реабілітацію, фармакологічну терапію, модифікацію дієти та способу життя та хірургічне втручання.
▪️Терапія, націлена на усунення психологічного дистресу (наприклад, антидепресанти, методи релаксації), також може бути призначена з припущенням, що когнітивний дефіцит є вторинним наслідком психологічного дистресу і, отже, вирішиться, коли афективні симптоми будуть контрольовані.
▪️В даний час, на думку авторів, немає доказових психофармакологічних втручань, специфічних для нейропсихіатричних ускладнень вестибулярного розладу, включаючи когнітивну дисфункцію.
▪️Лікування значною мірою базується на досвіді. Клініцисти повинні ретельно підбирати ліки для лікування різних аспектів вестибулярних розладів. Наприклад, для лікування вестибулярної мігрені часто потрібні протиепілептичні препарати (топірамат, габапентин і прегабалін) і трициклічні антидепресанти (нортриптилін і амітриптилін), які потенційно можуть впливати на когнітивні функції та викликати втому, що може посилити когнітивну дисфункцію.
📄 Автори Patients' psychological well-being and resilient coping protect from secondary somatoform vertigo and dizziness (SVD) 1 year after vestibular disease відзначають ризики розвитку соматоформного вестибулярного розладу як вторинного.
▪️На їхню думку, слід проводити оцінку ризику та пропонувати психотерапію пацієнтам, які, імовірно, не здатні до самостійної компенсації — для того, щоб уникнути вторинних вестибулярних розладів.
▪️Цільові вправи для вестибулярної реабілітації, розроблені для посилення механізмів заміщення, звикання та адаптації, можуть покращити когнітивні показники у пацієнтів із двосторонньою та односторонньою вестибулярною дисфункцією.
▪️Методи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), розроблені для того, щоб допомогти пацієнтові переглянути переконання, пов’язані із запамороченням, шляхом усвідомлення того, як думки впливають на емоції та поведінку, також показали сприятливий вплив на вестибулярні симптоми.
▪️Крім того, комбіновані підходи, коли КПТ і вестибулярна реабілітація проводяться одночасно, за даними літератури, зменшують запаморочення, психологічний дистрес і прояви уникаючої поведінки.
📌 Психотерапевтка Р.Белгрей та доктор Дж.Вольфсон, коментуючи можливості психотерапії у пацієнтів з вестибулярними розладами, зазначають:
▪️психотерапія забезпечує підтримку, підтвердження, нормалізацію та копінгові навички в індивідуальних умовах
▪️ інтенсивні емоції, особливо негативні, можуть посилювати фізичні симптоми. Робота з терапевтом для кращого керування емоціями максимізує фізичне відновлення
▪️робота з терапевтом також дає можливість подолати міжособистісну напругу (яка супроводжує вестибулярні розлади) за рахунок залучення членів сім’ї та близьких
▪️ терапія може полегшити прийняття нового аспекту ідентичності, допомагаючи створити більш інтегровану самосвідомість
▪️участь у групі підтримки також може допомогти зменшити відчуття нерозуміння та самотності.
Окремі автори вказують на складність діагностики психічних розладів та вестибулярних симптомів в розрізі причин та наслідків, прирівнюючи її до "проблеми курки та яйця".
Цю тему, а також результати клінічних випробувань конкретних втручань, буде висвітлено у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Реабілітація. Ч.1
📄 Автори Cognition in vestibular disorders: state of the field, challenges, and priorities for the future, обговорюючи поточні підходи до терапії відзначають, що лікування зазвичай зосереджується на лікуванні основного вестибулярного розладу з припущенням, що якщо когнітивні проблеми безпосередньо пов’язані з вестибулярним розладом, то лікування першопричини також може усунути когнітивний дефіцит пацієнтів.
▪️Лікування вестибулярних розладів залежить від розладу та стадії одужання, але загальні підходи включають вестибулярну реабілітацію, фармакологічну терапію, модифікацію дієти та способу життя та хірургічне втручання.
▪️Терапія, націлена на усунення психологічного дистресу (наприклад, антидепресанти, методи релаксації), також може бути призначена з припущенням, що когнітивний дефіцит є вторинним наслідком психологічного дистресу і, отже, вирішиться, коли афективні симптоми будуть контрольовані.
▪️В даний час, на думку авторів, немає доказових психофармакологічних втручань, специфічних для нейропсихіатричних ускладнень вестибулярного розладу, включаючи когнітивну дисфункцію.
▪️Лікування значною мірою базується на досвіді. Клініцисти повинні ретельно підбирати ліки для лікування різних аспектів вестибулярних розладів. Наприклад, для лікування вестибулярної мігрені часто потрібні протиепілептичні препарати (топірамат, габапентин і прегабалін) і трициклічні антидепресанти (нортриптилін і амітриптилін), які потенційно можуть впливати на когнітивні функції та викликати втому, що може посилити когнітивну дисфункцію.
📄 Автори Patients' psychological well-being and resilient coping protect from secondary somatoform vertigo and dizziness (SVD) 1 year after vestibular disease відзначають ризики розвитку соматоформного вестибулярного розладу як вторинного.
▪️На їхню думку, слід проводити оцінку ризику та пропонувати психотерапію пацієнтам, які, імовірно, не здатні до самостійної компенсації — для того, щоб уникнути вторинних вестибулярних розладів.
▪️Цільові вправи для вестибулярної реабілітації, розроблені для посилення механізмів заміщення, звикання та адаптації, можуть покращити когнітивні показники у пацієнтів із двосторонньою та односторонньою вестибулярною дисфункцією.
▪️Методи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), розроблені для того, щоб допомогти пацієнтові переглянути переконання, пов’язані із запамороченням, шляхом усвідомлення того, як думки впливають на емоції та поведінку, також показали сприятливий вплив на вестибулярні симптоми.
▪️Крім того, комбіновані підходи, коли КПТ і вестибулярна реабілітація проводяться одночасно, за даними літератури, зменшують запаморочення, психологічний дистрес і прояви уникаючої поведінки.
📌 Психотерапевтка Р.Белгрей та доктор Дж.Вольфсон, коментуючи можливості психотерапії у пацієнтів з вестибулярними розладами, зазначають:
▪️психотерапія забезпечує підтримку, підтвердження, нормалізацію та копінгові навички в індивідуальних умовах
▪️ інтенсивні емоції, особливо негативні, можуть посилювати фізичні симптоми. Робота з терапевтом для кращого керування емоціями максимізує фізичне відновлення
▪️робота з терапевтом також дає можливість подолати міжособистісну напругу (яка супроводжує вестибулярні розлади) за рахунок залучення членів сім’ї та близьких
▪️ терапія може полегшити прийняття нового аспекту ідентичності, допомагаючи створити більш інтегровану самосвідомість
▪️участь у групі підтримки також може допомогти зменшити відчуття нерозуміння та самотності.
Окремі автори вказують на складність діагностики психічних розладів та вестибулярних симптомів в розрізі причин та наслідків, прирівнюючи її до "проблеми курки та яйця".
Цю тему, а також результати клінічних випробувань конкретних втручань, буде висвітлено у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням