ЧМТ та призначення терапії опіоїдами
📄 Автори досліджень
Traumatic Brain Injury and Receipt of Prescription Opioid Therapy for Chronic Pain in Iraq and Afghanistan Veterans: Do Clinical Practice Guidelines Matter?
та
Do postconcussive symptoms from traumatic brain injury in combat veterans predict risk for receiving opioid therapy for chronic pain?
оцінили незалежний ризик початку терапії опіоїдами серед ветеранів бойових дій з ЧМТ, діагнозом хронічного болю та стійкими посткомоційними симптомами.
▪️Автори нагадали, що опіоїдна терапія протипоказана пацієнтам з ЧМТ з нейропсихологічними порушеннями, а також, що рекомендації з клінічної практики застерігають від призначення опіоїдів особам з хронічним болем і ЧМТ через підвищений ризик несприятливих наслідків.
▪️Вони зауважили, що існує нестача доказів, що виправдовують використання опіоїдів для лікування хронічного болю, і що використання опіоїдів також суперечить поточним клінічним практичним рекомендаціям VA/DoD та американським національним ініціативам щодо зменшення ризику опіоїдів у деяких з пацієнтів групи найбільшого ризику з хронічним болем, у тому числі з ЧМТ і супутніми проблемами психічного здоров’я.
▪️Разом з цим автори відзначили невідповідність рекомендацій та практики.
▪️Ретроспективне дослідження охоплювало 53 124 ветеранів Іраку та Афганістану, які отримали діагноз хронічного болю, завершили комплексне обстеження ЧМТ і не отримували опіоїдну терапію протягом попереднього року.
▪️Основними змінними впливу були важкі або дуже серйозні емоційні, вестибулярні, когнітивні та соматичні/сенсорні симптоми (за переліком нейроповедінкових симптомів).
📌 Результати:
- тяжкі та дуже тяжкі симптоми після струсу за самозвітами передбачили початок тривалого та короткострокового використання опіоїдів для лікування хронічного болю
- всі чотири домени симптомів після ЧМТ передбачили початок тривалої терапії опіоїдами, причому емоційні симптоми були найсильнішим предиктором
- ветерани з помірною та тяжкою ЧМТ і коморбідним ПТСР і депресією мали ще більший ризик початку довгострокової терапії опіоїдами протягом року після комплексної оцінки ЧМТ
▪️Під час дослідження встановлено, що, навіть якщо інші клінічні інструменти доступні, багато терапевтів не використовують їх постійно з різних причин, зокрема через брак часу або занепокоєння щодо порушення стосунків із пацієнтами.
▪️Збільшення кількості призначень опіоїдів ветеранам із серйозними стійкими постконтузійними симптомами, про які вони самі повідомляють, вказує на необхідність навчати тих, хто призначає препарати, і зробити доступними для ветеранів із ЧМТ та нейропсихологічними ускладненнями варіанти лікування без опіоїдів.
▪️Пацієнти з групи підвищеного ризику з хронічним болем і ЧМТ із супутніми психічними захворюваннями можуть отримати користь від покращеного доступу до поведінкових і немедикаментозних методів лікування хронічного болю та знизити ризики для здоров’я та безпеки, пов’язані з опіоїдами.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Автори досліджень
Traumatic Brain Injury and Receipt of Prescription Opioid Therapy for Chronic Pain in Iraq and Afghanistan Veterans: Do Clinical Practice Guidelines Matter?
та
Do postconcussive symptoms from traumatic brain injury in combat veterans predict risk for receiving opioid therapy for chronic pain?
оцінили незалежний ризик початку терапії опіоїдами серед ветеранів бойових дій з ЧМТ, діагнозом хронічного болю та стійкими посткомоційними симптомами.
▪️Автори нагадали, що опіоїдна терапія протипоказана пацієнтам з ЧМТ з нейропсихологічними порушеннями, а також, що рекомендації з клінічної практики застерігають від призначення опіоїдів особам з хронічним болем і ЧМТ через підвищений ризик несприятливих наслідків.
▪️Вони зауважили, що існує нестача доказів, що виправдовують використання опіоїдів для лікування хронічного болю, і що використання опіоїдів також суперечить поточним клінічним практичним рекомендаціям VA/DoD та американським національним ініціативам щодо зменшення ризику опіоїдів у деяких з пацієнтів групи найбільшого ризику з хронічним болем, у тому числі з ЧМТ і супутніми проблемами психічного здоров’я.
▪️Разом з цим автори відзначили невідповідність рекомендацій та практики.
▪️Ретроспективне дослідження охоплювало 53 124 ветеранів Іраку та Афганістану, які отримали діагноз хронічного болю, завершили комплексне обстеження ЧМТ і не отримували опіоїдну терапію протягом попереднього року.
▪️Основними змінними впливу були важкі або дуже серйозні емоційні, вестибулярні, когнітивні та соматичні/сенсорні симптоми (за переліком нейроповедінкових симптомів).
📌 Результати:
- тяжкі та дуже тяжкі симптоми після струсу за самозвітами передбачили початок тривалого та короткострокового використання опіоїдів для лікування хронічного болю
- всі чотири домени симптомів після ЧМТ передбачили початок тривалої терапії опіоїдами, причому емоційні симптоми були найсильнішим предиктором
- ветерани з помірною та тяжкою ЧМТ і коморбідним ПТСР і депресією мали ще більший ризик початку довгострокової терапії опіоїдами протягом року після комплексної оцінки ЧМТ
▪️Під час дослідження встановлено, що, навіть якщо інші клінічні інструменти доступні, багато терапевтів не використовують їх постійно з різних причин, зокрема через брак часу або занепокоєння щодо порушення стосунків із пацієнтами.
▪️Збільшення кількості призначень опіоїдів ветеранам із серйозними стійкими постконтузійними симптомами, про які вони самі повідомляють, вказує на необхідність навчати тих, хто призначає препарати, і зробити доступними для ветеранів із ЧМТ та нейропсихологічними ускладненнями варіанти лікування без опіоїдів.
▪️Пацієнти з групи підвищеного ризику з хронічним болем і ЧМТ із супутніми психічними захворюваннями можуть отримати користь від покращеного доступу до поведінкових і немедикаментозних методів лікування хронічного болю та знизити ризики для здоров’я та безпеки, пов’язані з опіоїдами.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням