Війна, Косте, та й усякі інші небезпечні, намагнічені страхом періоди в житті людини, жахливі тим, що забирають у першу чергу громадян, людей самовідданих, що живуть за принципом: «Якщо я тільки для себе, то навіщо я?»

А дрібне, егоїстичне, обережне в імʼя самого себе і тільки своїх інтересів — обиватель, коротко кажучи, виживає, бо він, як паразит, краще пристосований до життя, має більш розвинений інстинкт самозбереження.

Всяке насильство над людським духом і тілом — то найкраще добриво для обивателя, як, скажімо, гній для червʼяка, найсприятливіша атмосфера для його утвердження і процвітання.

«Вижив, бо зумів», — формула обивателя, його катехізис і заповідь нащадкам. Як зумів — це не має значення. Змовчав, заховався за чиюсь спину в бою, прикинувся дурником чи, не маючи ні розуму, ні такту, як оцей Птаха, — дорвався до влади — яка, зрештою, різниця?

Хто, розміркуймо, почав цю війну — Гітлер, Геббельс, Ріббентроп? Ой, ні. Обиватель, Spiessburger.