🌺15 ЧЕРВНЯ – ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ІОАННА СОЧАВСЬКОГО
Святий великомученик Іоанн Новий, Сочавський, жив у XIV столітті в місті Трапезунді, займався торгівлею, був благочестивий, твердий у православ’ї та милостивий до бідних.
Якось у торговельних справах йому довелося пливти кораблем. Капітан корабля був не православним. Вступивши в суперечку про віру зі святим Іоанном, він був осоромлений і затаїв зло на святого. Під час зупинки корабля в Босфорському Белграді капітан з’явився до градоначальника, вогнепоклонника по вірі, і повідомив, що на його кораблі є вчений чоловік, який теж хоче стати вогнепоклонником.
Градоначальник із пошаною запросив святого Іоанна приєднатися до вогнепоклонників, принизивши віру в Христа.
Святий таємно молився, закликаючи на допомогу Того, Хто сказав: “Коли ж поведуть зраджувати вас, не дбайте наперед, що вам говорити, і не обмірковуйте, не ви будете говорити; але Дух Святий “(Мк.13, 11). І Господь дав йому мужність і розуміння відкинути всі претензії нечестивців і твердо сповідати себе християнином.
Після цього святий був так жорстоко побитий палицями, що його тіло було роздерте, і тіло під ударами розліталося шматками. Святий мученик молився Богові, який удостоїв його пролити за Нього кров і обмити свої гріхи. Потім святого закували в кайдани і відтягли до в’язниці. Вранці градоначальник звелів знову привести святого. Мученик постав перед ним зі світлим і веселим обличчям. Від повторної пропозиції зректися Христа безстрашний мученик відмовився з колишньої твердістю, викривши правителя як зброю сатани. Тоді його знову побили палицями так, що всі нутрощі його оголилися. Присутній народ не виніс цього страшного видовища і став обурено кричати, викриваючи правителя, що так нелюдяно катує беззахисну людину. Правитель, припинивши побиття, велів прив’язати великомученика за ноги до хвоста дикого коня і тягти вулицями міста.
Жителі єврейських кварталів особливо знущалися з мученика, кидали в нього камінням, нарешті хтось схопив меч, наздогнав святого і відрубав йому голову.
Тіло великомученика з відрубаною головою лежало до вечора, ніхто з християн не наважувався взяти його. Вночі над ним було видно стовп, що світився, і безліч лампад, що горять; три світлоносні чоловіки чинили над тілом святого спів псалмів і кадіння. Один із євреїв, думаючи, що це християни прийшли взяти останки мученика, схопив лук і хотів випустити в них стрілу, але, пов’язаний невидимою Божою силою, став нерухомим.
З настанням ранку видіння зникло, а стрілець продовжував стояти нерухомо. Дізнавшись про те, що трапилося, градоначальник дозволив поховати великомученика. Тіло було поховано за місцевою церкви. Це сталося між 1330 та 1340 роками.
Капітан, який віддав святого Іоанна на муки, розкаявся і вирішив таємно відвезти мощі на свою батьківщину, але великомученик, з’явившись уві сні пресвітерові храму, перешкодив цьому. Через 70 років мощі були перенесені до столиці Молдо-Влахійського князівства Сочаву та покладені у соборній церкві.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/06/15/15-chervnya-velykomuchenyka-ioanna-sochavskoho-2/
Святий великомученик Іоанн Новий, Сочавський, жив у XIV столітті в місті Трапезунді, займався торгівлею, був благочестивий, твердий у православ’ї та милостивий до бідних.
Якось у торговельних справах йому довелося пливти кораблем. Капітан корабля був не православним. Вступивши в суперечку про віру зі святим Іоанном, він був осоромлений і затаїв зло на святого. Під час зупинки корабля в Босфорському Белграді капітан з’явився до градоначальника, вогнепоклонника по вірі, і повідомив, що на його кораблі є вчений чоловік, який теж хоче стати вогнепоклонником.
Градоначальник із пошаною запросив святого Іоанна приєднатися до вогнепоклонників, принизивши віру в Христа.
Святий таємно молився, закликаючи на допомогу Того, Хто сказав: “Коли ж поведуть зраджувати вас, не дбайте наперед, що вам говорити, і не обмірковуйте, не ви будете говорити; але Дух Святий “(Мк.13, 11). І Господь дав йому мужність і розуміння відкинути всі претензії нечестивців і твердо сповідати себе християнином.
Після цього святий був так жорстоко побитий палицями, що його тіло було роздерте, і тіло під ударами розліталося шматками. Святий мученик молився Богові, який удостоїв його пролити за Нього кров і обмити свої гріхи. Потім святого закували в кайдани і відтягли до в’язниці. Вранці градоначальник звелів знову привести святого. Мученик постав перед ним зі світлим і веселим обличчям. Від повторної пропозиції зректися Христа безстрашний мученик відмовився з колишньої твердістю, викривши правителя як зброю сатани. Тоді його знову побили палицями так, що всі нутрощі його оголилися. Присутній народ не виніс цього страшного видовища і став обурено кричати, викриваючи правителя, що так нелюдяно катує беззахисну людину. Правитель, припинивши побиття, велів прив’язати великомученика за ноги до хвоста дикого коня і тягти вулицями міста.
Жителі єврейських кварталів особливо знущалися з мученика, кидали в нього камінням, нарешті хтось схопив меч, наздогнав святого і відрубав йому голову.
Тіло великомученика з відрубаною головою лежало до вечора, ніхто з християн не наважувався взяти його. Вночі над ним було видно стовп, що світився, і безліч лампад, що горять; три світлоносні чоловіки чинили над тілом святого спів псалмів і кадіння. Один із євреїв, думаючи, що це християни прийшли взяти останки мученика, схопив лук і хотів випустити в них стрілу, але, пов’язаний невидимою Божою силою, став нерухомим.
З настанням ранку видіння зникло, а стрілець продовжував стояти нерухомо. Дізнавшись про те, що трапилося, градоначальник дозволив поховати великомученика. Тіло було поховано за місцевою церкви. Це сталося між 1330 та 1340 роками.
Капітан, який віддав святого Іоанна на муки, розкаявся і вирішив таємно відвезти мощі на свою батьківщину, але великомученик, з’явившись уві сні пресвітерові храму, перешкодив цьому. Через 70 років мощі були перенесені до столиці Молдо-Влахійського князівства Сочаву та покладені у соборній церкві.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/06/15/15-chervnya-velykomuchenyka-ioanna-sochavskoho-2/