📖 Три книжкові запитання до... Ірени Карпи!

Ірена Карпа — українська письменниця, журналістка, співачка, лідерка гурту "Qarpa", яка відома своїми феміністичними романами та активною громадянською позицією.
Ірена Карпа також людина, яку я пишаюсь називати своєю подругою.

Отже, книжкові запитання до Ірени наступні —

1. Який книжковий персонаж нагадує тобі тебе?

Коли книжка добре написана, будь-який протагоніст може нам нагадувати нас. Просто це якісь аспекти, які яскравіше виражені саме в його характері. Хоча, звісно ж, є й такі, з якими себе навіть через силу не можеш ідентифікувати: є кілька зіркових авторів в українській літературі, чи їх прозових книжок я просто не можу читати, бо фізично стає боляче за вибори їхнього протагоніста. Нерішучість, наступання на горло власним інтересам, оце все змішування себе гімном і підкреслено нещасність. Я завжди за персонажа цікавого, сповненого життя, навіть якщо поламаного, він мусить збирати себе докупи і йти далі.

Зі смішних прикладів, я напевно Арія Старк із фіналу «Гри престолів»: поки всі ділять трон, вона збирається і пливе в нові землі. А так то з дитинства уявляла себе швидше хитрим Растіньяком, ніж норопашною пані Боварі, в юності запросто «вживалася» зі старим філософським пʼяницею з Буковскі.

2. Яка книга стала джерелом розради у важкі часи?

Я можу дуже багато разів перечитувати Кейт Аткінсон в перекладі Ярослави Стріхи. Звісно ж, я читаю англійською в оригіналі, але тут просто гілці плеєр читати цю чудову українську мову перекладачки. «Життя за життям» мій топ.

Хоча це книжка про війну, вона не викликає чомусь 3 травматизації так, як викликає Ремарк, якого я також пробувала прочитати на початку війни. Дійшла до сцени, де коні горять заживо, і відклала, зрозуміла, що не зможу.

Чомусь зараз дуже добре заходять книжки про Другу світову. Напевно тому, що ми розуміємо, що війни закінчується і світ триває далі. Ось зараз задоволенням читаю історію бармена готелю Ріц, новинку автора Філіпа Колена. Париж часів німецької окупації. Дуже цікаво.

Ну і звісно ж, є книжки, які завжди дають ресурс. Як от Тореадори з Васюківки Всеволода Нестайка. Коли мені погано чи сумно, я відкриваю цю книжку. Вона в мене завжди біля ліжка на тумбочці!

3. Яку книжку ти не читала, але казала, що читала?

Біблію! Ану підніміть руки ті, хто її повністю прочитав. Мій найкращий друг прочитав. Казав, що стільки повторів, ніби автору платили за кількість знаків. Гггг.

Тепер запитання — відповіді від кого ви б хотіли побачити у цій рубриці наступного разу? 🙂