Дорогі земляки!
Сьогодні ми переживаємо ще одну болючу втрату для нашої громади. З невимовним болем і скорботою ми провели в останню земну дорогу мужнього воїна — солдата Олега Петровича Миронченка🕯
Олег Петрович народився 11 жовтня 1973 року в селі Переможенці, а вже з трьох років разом із батьками переїхав до Корсуня-Шевченківського. Він навчався в другій школі, потім у Стеблівському професійному училищі. Після проходження служби в армії тривалий час займався підприємницькою діяльністю. Останні роки він працював охоронцем у Києві.
У грудні 2022 року, коли Батьківщина потребувала захисту, Олег Петрович без вагань став на її оборону. На фронті він був водієм, незважаючи на кілька перенесених контузій, він продовжував свою службу, захищаючи кожного з нас. Але 10 жовтня 2024 року, перебуваючи на реабілітації на рідній землі, передчасно зупинилося серце вірного Захисника України. Йому назавжди залишилося 50...
Олег був тим, хто завжди ставав душею компанії. Позитивний, врівноважений, добрий і щедрий, він завжди випромінював оптимізм. Він був людиною зі своєю твердою думкою, впевнений в собі, розумний, сильний характером, але завжди доброзичливий і готовий допомогти. Він любив свою родину, спорт, життя і людей. Його усмішка, щедра душа та добре серце запам’ятаються кожному, хто мав честь знати його.
Олег Петрович був вірним військовій присязі українського народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок як вірний Захисник України у боротьбі проти російської загарбницької війни.
Нехай світла пам'ять по нашого Захисника стане сильнішою за смерть і назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна пам'ять Герою!
Слава Україні! Слава Героям!🇺🇦
Сьогодні ми переживаємо ще одну болючу втрату для нашої громади. З невимовним болем і скорботою ми провели в останню земну дорогу мужнього воїна — солдата Олега Петровича Миронченка🕯
Олег Петрович народився 11 жовтня 1973 року в селі Переможенці, а вже з трьох років разом із батьками переїхав до Корсуня-Шевченківського. Він навчався в другій школі, потім у Стеблівському професійному училищі. Після проходження служби в армії тривалий час займався підприємницькою діяльністю. Останні роки він працював охоронцем у Києві.
У грудні 2022 року, коли Батьківщина потребувала захисту, Олег Петрович без вагань став на її оборону. На фронті він був водієм, незважаючи на кілька перенесених контузій, він продовжував свою службу, захищаючи кожного з нас. Але 10 жовтня 2024 року, перебуваючи на реабілітації на рідній землі, передчасно зупинилося серце вірного Захисника України. Йому назавжди залишилося 50...
Олег був тим, хто завжди ставав душею компанії. Позитивний, врівноважений, добрий і щедрий, він завжди випромінював оптимізм. Він був людиною зі своєю твердою думкою, впевнений в собі, розумний, сильний характером, але завжди доброзичливий і готовий допомогти. Він любив свою родину, спорт, життя і людей. Його усмішка, щедра душа та добре серце запам’ятаються кожному, хто мав честь знати його.
Олег Петрович був вірним військовій присязі українського народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок як вірний Захисник України у боротьбі проти російської загарбницької війни.
Нехай світла пам'ять по нашого Захисника стане сильнішою за смерть і назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна пам'ять Герою!
Слава Україні! Слава Героям!🇺🇦