До речі, про завоювання албанців турками.

Арнаути мають легендарну постать, про яку дотично йдеться у «Барабанах дощу», князя Скандербега (Кастріоті).

Скандербег, що походив із заможного роду, служив у османській армії, мав у підпорядкуванні до п'яти тисяч воїнів. Проте, в якийсь момент у його сім'ї по-бєспрєдєлу відбирають родовий маєток. Наш герой хоче вирішити суперечку цивілізовано, проте османський суд вирішує цю справу не на його користь. У Скандерберга починає палати, він зрікається ісламу, стає католиком, повертається на рідну землю й починає національно-визвольну війну.

Спочатку він підписує військово-політичні договори із супротивниками турків. Потім, шляхом партизанської війни, албанці здобувають фактичну самостійність. А наостанок Кастріоті домагається офіційного визнання від султана, як правителя Албанської держави. Все це відбувається буквально за десять років. Албанці, які не мали власної державності, рознесли османів, які ото якраз захопили Константинополь.

Проте, албанці були настільки круті, що ще через десять років після підписання мирного договору, Кастріоті розриває мир і кілька разів добряче відсипає туркам, щоб не втикали.

І на цьому моменті, дуже вчасно, мужик вирішує померти. Правити залишається його непутящий син. Вже за лічені роки Албанія паде й опиниться у багатовіковому турецькому ярмі. Величезна кількість арнаутів бігтиме в інші країни, а тих, хто залишиться, активно асимілюватимуть.

Щось мені це дуже нагадує 💵