В децембрі місяці, на третій день од Рождества Христового, на празник святого Стефана диякона огласили в Русі же москвитина Дениса Євгеновича, гетмана хоругвы вайтрексовської котра землю Брянську брала та проти великого князя московського пошедша, было забито в бою под Запорожжю Отчизны нашої врагами. І плач по всій Русі быв, бо чоловік той поважный межи товариством войськовым быв та й жовніры го, хоть всі вни были москвинами, а кось ще й поганської віры ся держав. В тот же час радость велика была в Москві, де го до сього нарекли здрайцом. Лиш єден москвин, котрый на острові далекім сидів, кгды за сю новыну вчув, не повірив в се.
І вот на празник святого Василія Великого, найшли живого москвина ВайтРекса в домі отамана пластунів войськовых Буданова Кирила. І сказав Буданов люду посполитому же москвины забити Дениса хтіли. Но пластуны войськові москвинів обманули, а пенязы котрыми Москва за вабойство платити хтіла, пластуны забрали та й оддали на скарб всього Войська Руського.
З літопису Голосіївського
І вот на празник святого Василія Великого, найшли живого москвина ВайтРекса в домі отамана пластунів войськовых Буданова Кирила. І сказав Буданов люду посполитому же москвины забити Дениса хтіли. Но пластуны войськові москвинів обманули, а пенязы котрыми Москва за вабойство платити хтіла, пластуны забрали та й оддали на скарб всього Войська Руського.
З літопису Голосіївського