Forward from: Прим. пер.
Мистецтво доместифікації
Забавний приклад пересадження смислу в рідний гумус трапився в книжечці про дизайн, яку я колись переклав.
Автор пише про різницю між антиквами і гротесками, пропонує уявити, що «Війну і мир» набрано Гельветикою, і зрозуміти, що довгі тексти краще набирати засічковими шрифтами.
Тут добре видно, що переклад — це вправа на екзегезу, мистецтво тлумачити. «Війна і мир» у цьому контексті означає не произведение Толстого, а толстое произведение — немилосердно груба книжка. «Війна і мир» — це своєрідний епонім книжки-цеглини, як ото Пушкін був свого часу епонімом слова хтось: «А посуд хто буде мити, Пушкін?».
З такого тлумачення випливає, що «Війну і мир» цілком безгрішно можна замінити будь-якою іншою, впізнавано грубою книжкою, якщо згадувати всує Толстоєвського ми не хочемо.
«Музей покинутих секретів» у значенні нездоланно груба книжка — дотепна доместифікація, але на мій смак трохи перебір. Я би написав «Уліс».
#пропереклад
Забавний приклад пересадження смислу в рідний гумус трапився в книжечці про дизайн, яку я колись переклав.
Автор пише про різницю між антиквами і гротесками, пропонує уявити, що «Війну і мир» набрано Гельветикою, і зрозуміти, що довгі тексти краще набирати засічковими шрифтами.
Тут добре видно, що переклад — це вправа на екзегезу, мистецтво тлумачити. «Війна і мир» у цьому контексті означає не произведение Толстого, а толстое произведение — немилосердно груба книжка. «Війна і мир» — це своєрідний епонім книжки-цеглини, як ото Пушкін був свого часу епонімом слова хтось: «А посуд хто буде мити, Пушкін?».
З такого тлумачення випливає, що «Війну і мир» цілком безгрішно можна замінити будь-якою іншою, впізнавано грубою книжкою, якщо згадувати всує Толстоєвського ми не хочемо.
«Музей покинутих секретів» у значенні нездоланно груба книжка — дотепна доместифікація, але на мій смак трохи перебір. Я би написав «Уліс».
#пропереклад