Очевидно, Одному з Найвеличніших Лідерів Світу (с) не доповіли, що на сайті Офісу генерального прокурора щомісяця викладається «Статистика про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування», яка повністю спростовую ту маячню, що він верзе з телеекранів. Отже, читаємо офіційну статистику.

За 2024 рік було зареєстровано 89449 кримінальних проваджень за ст. ст. 407, 408 КК України (самовільне залишення військової частини, самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби). Для порівняння – у 2023 році було зареєстровано 24286 кримінальних проваджень за цими статтями, у 2022-му – 9397. Тобто, приріст у 2024 році склав 368%, а всього з початку повномасштабного вторгнення в ЄРДР внесено 123132 повідомлень за фактами дезертирства (бо, як засвідчує практика, випадки СЗЧ обліковуються лише на рівні військових частин, а в ЄРДР вносяться саме випадки дезертирства, тобто самовільного залишення військової частини з метою ухилитись від військової служби).

Звісно, наведені цифри не мають відношення до реальності – насправді до вересня 2024 року слідчі ДБР реєстрували не більше третини повідомлень командирів військових частин про кримінальні правопорушення, вчинені підлеглим особовим складом, і то лише після того, як командири починали оскаржувати в суді бездіяльність службових осіб ДБР. Тим не менш, офіційна статистика відображає певні тенденції, притаманні криворізькій юридичній школі. Насамперед те, що навіть у зареєстрованих випадках дезертирства в розшук було оголошено не більше 10% «лижників».

Оскільки ДБР принципово не заводить оперативно-розшукові справи категорії «Розшук» (Сухачову це робити релігія не дозволяє), то розшукувати дезертира може тільки поліція й лише за наявності ухвали слідчого судді. А для цього слідчий ДБР має спочатку провести якісь найперші слідчі дії (допитати безпосереднього командира правопорушника, наприклад) та заочно повідомити дезертиру про підозру. Так ось, з 89449 кримінальних проваджень, зареєстрованих у 2024 році, про підозру було повідомлено лише у 8012 провадженнях. Тобто дезертирів ніхто не шукає.

А тепер статистика з розбивкою по місяцях із зазначенням кількості кримінальних правопорушень, внесених у ЄРДР за ст. ст. 407, 408 КК України; у дужках – кількість повідомлень про підозру. Вивчайте й насолоджуйтесь

Січень - 3448 (21)
Лютий - 4613 (53)
Березень - 4715 (51)
Квітень - 5114 (441)
Травень - 6928 (434)
Червень - 6061 (498)
Липень - 6960 (186)
Серпень - 6808 (193)
Вересень - 7808 (2061)
Жовтень - 9417 (2065)
Листопад - 9984 (1648)
Грудень 17593 (361)

Що ми бачимо. З вересня 2024 року, після того, як було оголошено про декриміналізацію дезертирства, різко збільшилась кількість зареєстрованих кримінальних проваджень за ст. ст. 407, 408 КК України – всупереч тому, що верзе придворний блазень.

При цьому, до вересня 2024 року дезертирів практично не розшукували – за місяць повідомляли про підозру (як правило, заочно) у 200-400 випадках. У вересні-жовтні 2024 року після істерики, влаштованої Найвеличнішим (с) екс-генпрокурору Костіну, слідчі ДБР віднайшли внутрішні резерви й стали повідомляти про підозру в 2 тисячах проваджень за місяць, тобто в 22% проваджень, зареєстрованих за поточних місяць. У листопаді кількість підозр пішла на спад і вже в грудні маємо 17,6 тисяч нових кримінальних справ щодо дезертирів і тільки 361 підозру. А без підозри, нагадую, дезертира неможливо оголосити в розшук.

Я зараз не хочу в сотий раз наголошувати на тому, що українська армія розбігається, не буду вкотре пояснювати причину – відсутність правопорядку в ЗСУ, яка спричинена ліквідацією військової юстиції в 2019 році. Я просто рекомендую мешканцям ще не окупованих районів Донецької, Запорізької та Херсонської областей, а також мешканцям Дніпропетровської області серйозно замислитись над своїм майбутнім. Майте на увазі, що до весни української армії не буде.