Я морально вмираю щодня і не можу вмерти до кінця. Таке враження, що живе тіло носить в собі майже трупа, який час від часу подає ознаки життя і знову в більшості їх не подає. Вмирання, щоденне вмирання, при тому що жага до життя, вільного життя, просто страшна. Ти і хочеш вмерти і хочеш жити одночасно. Давить цей тягар безвиході і безправства. Тягар раба не Божого, а людського, раба системи в яку тебе вкинули, з якої немає виходу і в якій немає здорового глузду.