Помітивши, що тіло Лін Ся напружилося, Ю Джи Дзюе повільно підняв голову і змусив себе зупинитися. Він виліз на Лін Ся і вкусив його за мочку вуха, прошепотівши йому на вухо:

— Розслабся трохи, не бійся.

Поки він говорив, Ю Джи Дзюе розминав один із сосків Лін Ся, стиснувши його кілька разів. Він продовжував розминати його, доки він не став твердим, і лише тоді почав розтирати плоть ще з більшою силою.

…Не використовуй такий тон, наче вмовляєш дитину! Навіть якщо він хотів так думати, вуха Лін Ся насправді почервоніли.

Він кілька разів вдихнув повний рот повітря між стиснутими зубами і раптом розплющив очі.

Він був набагато старший за Ю Джи Дзюе, тому не повинен показувати своє боягузтво. Якщо він вестиме себе так нерозумно, чи матиме він право називатися чоловіком?

Це не зовсім принизливо…, можливо, це буде до біса боляче..., але він не повинен дозволити цій справі вивести себе з рівноваги!

Можливо, саме через ці думки, Лін Ся удавано природно обхопив руками шию Ю Джи Дзюе і піднявся вгору, осідлавши його.

Він подивився вниз і, наслідуючи тон Ю Джи Дзюе, відповів:

— Я не боюся, я теж тебе хочу.