Закохуючи в Україну

Жлуктитиме на ранок дальня синь твій погляд із хрещатого вікна і сняться до світанку голоси повторюють війна віна війна і пси женуть здичавілих котів уздовж дворів у знищенім селі чого  ти так боявся чи хотів стається незалежно на землі від того чи боїшся ти іще і чи бажаєш досі тих речей ріка життя звивається тече і молодість пливе собі легка
і все стається що ти забажав і майже все чого колись хотів
тепер вже можна їсти і з ножа
де пси женуть здичавілих котів
тепер вже можна не питати де
твоя сорочка шорти бо рюкзак
це все що є у тебе і людей
і все що ти колись кому казав
стирається об зламаний бетон
і кришиться поволі між цеглин
і можна на потрощених авто
зустрічкою летіти із імли
і фари можна не вмикати в ніч
і в домі можна не палити газ
і меншає впізнаваних облич
і тих що можуть упізнати нас

Оскільки довбаний каб все одно не дав спати, то ось вам текст. А оскільки настрій в мене не дуже, то і текст не самий веселий.

У XVII столітті видобуток селітри став важливою частиною військової економіки Запорозької Січі, оскільки вона була головним компонентом для виробництва пороху. Природних покладів селітри на території України було небагато, тому її отримували шляхом вимивання нітратів з ґрунту, багатого на органічні залишки.

А де у нас є зосередження ґрунту з великим вмістом органічних залишків? Все вірно - ідеальним джерелом такого ґрунту стали кургани, що протягом століть накопичували родючий шар із залишками рослинності, перегною та кісток. Особливо постраждали кургани скіфського та сарматського періоду, яких було безліч на території Лівобережної України та Запорожжя. Видобуток селітри полягав у тому, що ґрунт курганів знімали, промивали у великих чанах, випарювали отриманий розчин і виділяли селітру, після чого землю розсипали або використовували для повторного промивання. Цей процес призводив до повного руйнування курганних комплексів і знищення древніх поховань. Багато археологічних знахідок, які могли би розповісти про культуру раннього залізного віку, було втрачено через селітроваріння.

Документальні свідчення про козацькі селітряні варниці підтверджують, що цей процес набув значного масштабу, особливо в регіонах, де селітра була необхідною для підтримки боєздатності козацьких загонів.
Ну і само собою там де люди хотіли заробити. Той самий Вишнивецький був селітряним магнатом свого часу, і з одніє стооони він залучав козаків як робочу силу на свої варниці, а з іншої активно продавав селітру польській армії.

Таким чином, боротьба за військову перевагу та гроші у XVII столітті мала несподіваний наслідок – знищення численних пам’яток скіфської, сарматської та ранньослов’янської епох.