Пальне Вінниця / актуальна інформація / автодопомога

Історію закладу нажаль не знайшов. Але можу зауважити, що заклад належить до мережі закладів "Файні Справи" від вінницького ресторатора Валерія Сиверчука, який добровольцем пішов на фронт і досі служить бойовим медиком на Донбасі. Його заклади славляться гарним сервісом, смачною кухнею та колоритною атмосферою.

Історія закладу є у самому закладі на паперових листочках які приносять Вам при замовленні. Там багато і довго, тому рекомендую саме прийти і почитати особисто ;) Але основне можу виділити, що Реберню започаткували Вікторія та Віталій Гуменюки, а ідею взяли з Реберні у Львові, Віталію дуже сподобалась ідея швенкеру (мангалу) для обжарювання м'яса. Знайшли коваля у Києві, і він зробив те, що хотів Віталій. Завдяки унікальній конструкції швенкера, м'ясо запікається рівномірно, і не згорає. Головна страва - Медові реберця. А технологія приготування - тримається у секреті. Доки не скуштуєте самі, не зрозумієте, яка це смакота!

Історія закладу не дуже відома, але знаємо, що заклад відчинив свої двері для відвідувачів ще у 2018 році, а саме 4 червня. Тобто, заклад уже доволі довго працює.

Історія закладу не дуже відома, але основні тези:
«Кінь у протигазі» – це історичний паб, присвячений подіям на початку XX століття, коли Вінниця кілька разів ставала столицею УНР, коли в Європі гримів джаз, а в Україні – бойові гармати, життя вирувало, а веселе та трагічне поєднувалося в один картатий візерунок.

До чого тут кінь? Бо коні завжди були надійними помічниками українським воїнам. А під час хімічних атак Першої світової війни, аби врятувати коней, на них, справді, одягали, протигази.
У першій світовій війні багато речей стались вперше - зокрема й газові атаки. Від отруйних газів гинули не лише солдати, але і їхні супутники - собаки та коні. Саме тоді довелося швидко винаходити захист.

Протигазові маски для коней з'явились 1917 року - через рік, після того як вони були вперше використані солдатами.

Три зали пабу оформлені у тематичному стилі, тому кожному думаю знайдеться саме той, який припаде до душі.

Історія закладу:
Власники закладу, я так розумію ті ж, що й власники Теревені (Теремок), оскільки в меню про це згадується, про історію бабусі Маші (Мані). У звичайному українському селі в 1950-х роках, коли Маня була дівчиною, вона добре пам'ятає, як чекала на смаколики, які готували мама та бабусія, та як батько порався біля воза та худоби. Казала, що на возі проходило ціле життя. Його застилали ліжником та їхали у поле. У возі обідали та відпочивали від спеки. І товари везли на ярмарок, і сім'ю до церкви. І молодята їхали на возі до нового дому. А після довгих гулянь, на возі, співаючи, поверталися по домівках, хоча і могли на ньому заночувати. Так віз їхав з покоління у покоління і доїхав до ресторану "Віз та Віз" з українськими традиціями у їжі, душевності та гуляннях.