Вкотре читаю японську літературу і дивуюсь, наскільки у них консервативне і колективістське суспільство, де абсолютно неприпустимо виділятись.

Наприклад, тут головна героїня не любила свого дядька в підлітковому віці, бо «він постійно жартував і посміювався сам до себе. Це було дивно»😆

Тобто сміятись до себе — це дивно.
А торгівельний автомат з використаними жіночими трусами — це не дивно😂