(на свято жнив)
Ви знаєте і світ не вмістить слів,
Щоб гідну славу Господу віддати,
За все прекрасне, що наш Бог створив,
За все, що нині можемо ми мати!
Я думаю, якби все полічить,
Що кожен день рука Його давала,
Не зможе жодна книга все вмістить,
Тих милостей, що з рук Його приймали....
І скільки б ми не славили Творця,
Не зможемо подяку гідну скласти,
Він все подарував нам для життя,
Що зможем ми у ніг Його покласти?
Хвала Господь, за все Тобі хвала,
За хліб щоденний, за врожай на полі,
Не в силах підібрати я слова,
щоби подякувать за все у моїй долі!
Хвала за сонце, що світило в день
І наші ниви щедро зігрівало,
За серце повне радісних пісень,
І за дощі, що землю поливали!
Хвала за теплоту погожих днів
За мирне небо, що пливе над нами,
За осінь, що ти знову подарив,
І за комори, повні що плодами!
За вітерець легенький у жару,
За землю, напував яку дощами,
За силу, що давав у будь - яку пору,
коли у ній ми, Господи, потребу мали!
За теплий дім, за спокій у краю,
За день і ніч, за чисте й світле небо,
За квіти, трави, вранішню росу,
За сонце, місяць, зірочки у небі!
Хвала Тобі за кожен день і мить,
За кожен подих в тихий час молитви,
Хвала за те, що чуєш і прожить,
Нам змогу давще рік у мирі й світлі!
Ти скрізь благословив, на полі, у саду,
Без Тебе праця користі не мала б
Без Тебе не дала б земля плоду,
Без Тебе, о Ісус, ми радості не знали б!
Хвала Господь, за все Тобі хвала,
За день цей, що з Твоєї волі маєм,
За те, що у Тобі знайшли життя,
За благодать, що з рук Твоїх приймаєм!
Ми не достойні всіх Твоїх щедрот,
А милостей Твоїх не заслужили,
Твоя любов є вища всіх висот,
І осягнуть її ми б не зуміли!
Ти дав нам все і хочеш, щоб і ми,
Тобі належну славу віддавали,
Щоби Тобі принесли ми плоди,
Щоби від серця ближнього прощали!
Життя пройде, як листя восени ,
як помах птахів, що летять у вирій,
Похилиться, як в лісі ясени,
Назавжди зникне у ходьбі несмілій!
І прийде час, настануть ті жнива,
Яких всі люди довго так чекали,
І явна стане істина проста,
Наскільки Богу ми себе віддали!
Прийдуть жнива, останнії жнива
І запитає в кожного Спаситель,
Що ти робив, коли прийшла весна?
Хто був твій друг і хто був твій учитель?
Ідуть жнива, останні вже для нас,
А чи снопи свої ми пов'язали,
Чи прпвильно ми прожили свій час!
І скільки ми для Господа віддали?
Він дав нам все, можливість, вміння, час
Лише, щоби Його ми прославляли,
І все, що Він потребує від нас,
Щоби плоди достойні ми зібрали!
Він любить нас й тому благословив,
Доми, поля, городи й нас із вами,
Потоки благодаті Він пролив
Щоби Його народ Його прославив...
Отож давайте завжди, в кожну мить,
Свого Спасителя і Бога величати,
За кожен день, дозволив, що прожить....
Достойну славу Господу віддати !
Автор: Юлія Вишняк
@poesiaGod