Вірші для Бога

Старий дідусь, прокинувшись, щоранку
Сторінки Біблії пожовклої гортав,
І, помолившись Богові, на ганку,
Щоб перехожих бачити, сідав.

Любив до себе в гості запросити
Він подорожнього, щоб хати не минав,
Гарячим чаєм з хлібом пригостити,
Послухати про різнії діла.

І якось на Різдво немов лунає
Ісуса голос – чи то уві сні:
“До тебе в гості завтра завітаю,
Я знаю, ти радітимеш Мені”.

Старий прокинувся і заходився в хаті
Все мити, чистити, бо гість прийде такий!
Смачну вечерю встиг приготувати,
Ось свіжий хліб, а ось і мед густий.

Зимовий ранок, темний та морозний,
На вулиці хурделиця мете.
Старий чекає, розхвильований, серйозний.
Аж чує, хтось постукав! Хтось іде!

Та ні. Це не Ісус, то перехожий,
Змерз, аж дрижить, стомився, зголоднів.
Не сподівавсь, що хтось та й допоможе,
Ледь не заплакав од привітних слів.

А на столі – гарячий суп та каша,
І у печі сухі дрова горять.
А поки грівся перехожий бідолашний,
Дід встиг йому про Господа сказать.

Пішов той далі… Знов біля віконця
Сидить дідусь і дивиться на шлях.
Ось жінка йде, пригнічена та боса,
Порожня сумка в неї у руках.

“Заходь до мене, сестро моя мила!
І як же босою в мороз такий?
Ось черевики, хоч старі, та цілі,
Взувай швиденько, ніженьки зігрій”.

Ходила я по селам по картоплю,
Та повертаюсь, бачите, ні з чим”. –
“Давай відро, картоплею наповню,
Ще й хліба дам я діточкам твоїм”.

Стемніло. Сумно. Дід чекає в тузі,
А гість жаданий той не йде ніяк.
Знов стукіт в двері: “Хто там?” На порозі
У свитці латаній стоїть брудний жебрак.

Для нього хліб знайшовся, тепле слово,
Зігрітий, втішений подався він собі.
“Ти не прийшов, Ісусе, - дід промовив, -
Напевно, це примарилось мені…»

Схиливши сиву голову на руки,
Неначе задрімав тихенько він.
Аж чує гомін, кроки, мови звуки
І бачить: а гостей вже повен дім!

Тут перехожий, і жебрак, і жінка,
Сусіди, і дорослі, і малі,
Всі, що заходили в Його хатинку
І душу зігрівали у теплі.

І кожен з них підходив до старого
Із запитанням: “Ти мене впізнав?”
І радісно забилось серце в нього,
Коли Ісуса голос пролунав:

“Я був голодний – ти Мені дав хліба,
І дав води, коли Я спраглий був.
Я у в’язниці був – Мене відвідав,
Нагим Я був і ти мене вдягнув.

Коли хворів Я – ти втішав словами
І рани, що боліли – лікував.
Мені служив ти, коли бідним людям
В стражданнях та негодах помагав”.

Яке сьогодні ми святкуєм свято,
Нам кожен на питання відповість,
І як колись у дідусеву хату, -
Прийде в оселю вашу Добрий Гість.

Постукає Він чемно в ваші двері,
Глибинні двері ваших власних душ,
Та тільки вам відомо чи ввійде Він,
Чи просто відійде з нічим Ісус.

Даруймо ж для Народженого простір
У нашому щоденному житті,
І хай Різдво не буде лиш сьогодні,
А й в кожному дарованому дні.
@poesiaGod

ПОДЯКА НАРОДЖЕНОМУ СПАСИТЕЛЮ

Велике свято вся земля святкує
І згадує Господнії дива.
Сьогодні моє серце торжествує,
Бо нині день Христового Різдва.

Я не була в ту ніч у Палестині
І не являюсь свідком тих подій,
Та вірю, що в Святім Господнім Сині
Зійшов на землю Відкупитель мій!

В думках своїх ту ніч я уявляю:
Спів ангелів... Зоря... Убогий хлів...
Марія Сина на руках тримає,
Месію і Спасителя землі.

Співаю я разом з небесним хором
Врочисто: Слава Богу в вишині!
Мир на землі, а в людях воля добра!..
О! Як звучить ця пісня у мені!

Бринять акорди радості й любові,
В піднесенні душа моя і дух!
Низенько поклонюся я Христові,
До ніг Його з молитвою впаду:

Спасибі, мій Спасителю Ісусе,
За те, що Ти на землю цю прийшов,
Розбив гріховні, віковічні узи
Й подарував спасіння нам й любов!

Я дякую, я дякую сердечно,
Що Ти й в моєму серці народивсь!
Знайшов мене, мов блудну ту овечку,
В своїй красі для мене Ти відкривсь!

Я тішусь, що на небі місце маю,
Бо донька я Небесного Царя!
Його люблю, Йому життя вручаю,
Горить у серці віра, мов зоря.

Немає в мене золота і мира,
Ні ладану, ні дорогих дарів,
Лиш віра і любов до Тебе щира
Й бажання, щоб в мені Ти завжди жив.

Щоб до кінця життя свого земного
Я серце своє чистим зберегла...
Щоб досягнути міста золотого,
Де вже нема страждання, бід і зла.

Мій Господи! Почуй мої моління!
І милість й благодать Свою яви!
Прийми в цей час сердечне поклоніння
І все життя моє благослови!

Катерина Бойко
@poesiaGod

П’ять порад

У повсякденному житті,
Щоб нам духовно виростати,
Й зміцнятись вірою в Христі,
Прийми мій брат, такі поради -

Їх небагато - тільки п’ять,
Як пальців, на одній долоні,
То ж добре їх запам’ятай,
І повсякчасно їх виконуй.

По перше Біблію щодня,
Читай уважно і завзято,
Бо решта книг дає знання,
Духовно ж, лиш вона збагАтить.

Наповніть мудрістю серця,
І підбадьорить і потішить,
І згідно намірам Отця,
Думки нам виправляє грішні.

По друге брате мій молись,
І не тримай від Бога тайни,
Бо сам ти знаєш, що колись,
Все потаємне стане явним.

І ти не в завчених словах,
Звертайся кожен раз до неба,
А вилий в щирих молитвАх,
Перед Христом свої потреби.

По третє - спільності завждИ,
Шукай у радості з братами,
Неси служіння і ходи,
До Церкви лЕгкими ногами.

А ось четверта не мала,
А може й головна порада,
Не забувай брат про діла,
Щоб ними віру підкріпляти.

Свої таланти, силу, час,
Любов, увагу, кровні гроші,
Віддай нужденним, щоб про нас,
Казали - це є діти Божі.

І накінець запам’ятай,
Пораду цю останню, п’яту -
Нехай завждИ твої вуста,
Про ТОго свідчать, що розп’ятий

за нас був грішних, і коли,
Ти людям вкажеш шлях спасіння,
Тоді поправді брат в собі,
Відчуєш ти християнИна.

​​Ішло Різдво в стражденну Україну, 
У темні села, стомлені міста.
Ішло через воронки і руїни, 
Несло їй силу вічного Христа.
🔻
Ішло Різдво до діточок маленьких, 
Щоби забрати відчай в них і страх, 
До юних і дорослих, і похилих, 
Несло їм віру на своїх плечах.
🔻
Ішло Різдво у бліндажі й окопи, 
Огортало воїнів теплом. 
Ішло між градами сміливо,
Щоб стати від загибелі щитом.
🔻
Ішло Різдво до кожного порогу,
Не знало, чи відчинять там Христу. 
Щоби навчити довіряти Богу, 
Щоб вивести до світла крізь пітьму.
🔻
Ішло Різдво, із вдовами стогнало, 
На руки брало сиріт у сльозах.
І шепотіло, й сльози утирало: 
«Отець живий, Він там, на Небесах».
🔻
Ішло Різдво крізь снігові замети, 
У бомбосховища, в оселі, що зруйновані ущент.
Під рев шахедів, обстріли, ракети 
Й сирени лячний акомпанемент.
🔻
Ішло Різдво і людям говорило: 
«Христос вже народився! 
Впускайте Його у серця щосили, 
Він вам усі тривоги відведе!»
🔻
І українці духом підіймались, 
Й молитва їм лягала на вуста. 
У радості й надії всі єднались
І зустрічали з вірою Христа.

👨Артем Гришин
📝Вічний Скарб № 12'2024
@poesiaGod

В ту ніч

Не прикрашався Вифлеєм вогнями,
В ту ніч, коли родився наш Христос.
Він був покликаний простими пастухами,
В вбогім хліву спати Йому прийшлось.

Він Той,що болі і скорботи знає,
Зневажений Він є й до цього дня.
Весь світ Його сьогодні прославляє,
Не давши місце в серці для Царя.

Місця‌ всі зайняті були в готелях,
Щоб десь в теплі родилось Немовля.
Замість колиски–ясла послужили,
Месію так приймала ця Земля...

А потім вже Голгофський хрест і муки
І люди, що безжально розіпнуть.
Ось Малюка мама бере на руки,
Попереду страждання тяжкі ждуть.

Як мудреці спішили поклонитись,
Божому Сину,Вічному,Святому.
Так і сьогодні треба нам навчитись,
Щоб бути вдячними Йому у всьо‌му.

Бо ж не для то‌го родився нам Спаситель,
Віддати шану щоб раз в рік Йому.
Давайте перевіримо
обитель
Сердечну. Чи не тісно там Йому?

І якщо в нас Йому щось заважає
Як Господу у серці нашім жить,
Хай Він в Отццвській владі очищає,
Щоб світлом ясним ми могли світить.

Нехай оце Різдво для нас не буде
Черговим і безплідним в житті днем.
Хай для труда Господь нас всіх пробудить,
Запалить дух негаснучим вогнем!

Щоб Дух Святий повів нас по дорозі,
Де може і ніхто там не ходив.
Щоб ми несли вістку благу,що в Бозі,
Про ту Любов, що Бог в Христі Амінь

Автор Світлана Бурлак;
Переклад Ангеліни Ющук
@poesiaGod

Хочу в серці мати крихту неба,
Хочу завжди Бога відчувать.
О, яка велика це потреба -
Мати в серці Божу благодать.

Хочу в серці мати крихту неба
І коли ні в кім не знайду слів потіхи
Небо дасть усе, що треба
На землі не знайду більшої утіхи.

Якби не Бог, то що було б зі мною?
Що значу я для тебе Боже?
Не зможу порівняти я з собою
Великого Творця, і хто так зможе

Як Він наповнити усю планету?
Коли буває серця Він торкається мого
Тоді з благововійністю я слухаю Поета,
Творця і Писаря життя мого.

Зроби, мій Боже, чистим моє серце,
Щоб Ти у ньому царювати міг,
Щоб я горіла для Тебе як вперше
Щоб знала я ціну твоїх пробитих рук і ніг.

Хочу мать таку любов, як вперше,
Щоб в мені Христа побачить кожен зміг
Таке велике мати хочу серце,
Щоб великий Бог у ньому жити міг.

Хочу в серці мати крихту неба,
Хочу завжди Бога відчувать
О, яка велика це потреба -
Мати в серці Божу благодать!
© Ліда Мельник
@poesiaGod

ВІРШ НА РІЗДВО

Хто повірив звістці цій спасенній ?
І над ким рамено Бог відкрив?
Народився у тиші блаженній,
Цар Царів... Він світ цей полюбив.

Щоби бути у житті моєму ,
Першим , Найдорожчим , Головним...
Крик Його під Небом Вифлиєму,
Став нам подарунком неземним.

В давнину я помислом вернуся...
Непомітний двір .. убогий хлів...
Там знайшлося місце для Ісуса ,
Чути співи Ангельські з полів...

На соломі Немовля дрімає,
Пахне Небесами... але Він
Долі несолодкої зазнає,
Всіх її вибагливих сторін...

Поки Малюку спокійно спиться?
Не питай: що може це Дитя? ...
Промайне так швидко років тридцять ,
Поведе крізь труднощі життя.

Вогник той, що тихо догоряє
Не погасить Він ... Христос такий
Зігнуте стебло не доламає ,
Бо болить у Ньому біль людський.

Те , який Він Лікар хай розкаже,
Жінка в кровотечі й Вартимей...
Сухорукий руки хай покаже,
Скільки їх.. Ним зцілених людей...

Те , як Він у милості прощає ,
Не згадавши зроблених гріхів,
Грішниця й Петро апостол знає,
Багатьох від вічних мук відвів.

Є в Ісусі сила воскресіння,
Розповість про силу ту Яір,
І доповнить це вдова в Наїні,
Свідченню ти Лазаря повір.

Про Христа , Його благословіння,
Не в дорослих , запитай в дітей..
Тільки співчуття і лиш терпіння,
Проявляв до стомлених людей.

Він лишив у Небі славу Неба,
Всю красу , вінець, хваління спів ....
І прийшов до мене і до тебе,
Щоб ми збагатились, Він збіднів.

Хоч сьогодні Крихітним дрімає,
Гефсиманський сад теж спить собі....
Певно не підозрює й не знає,
Через років тридцять в боротьбі...

Припаде Христос в Своїм молінні,
Плакати там гірко буде знов
Вистраждає наше Він спасіння,
Небо нам верне, проливши Кров.

Ти повір сьогодні дивній звістці,
Що Христос, не просто це Дитя,
Віднайди в душі для Нього місце.
Зміниться навіки майбуття.

Це не просто Хлопчик. Це Месія.
В Ньому лиш від небезпек покров...
В яслах народилася Надія,
В яслах народилася Любов
@poesiaGod

Молодці! Дякую за гарні ідеї❤️
Продовжуємо далі

Друга стрічка:
Ісус надію нам приніс

Пишіть варіанти продовження в коментарях⬇️

Пропоную пограти в гру)
Давайте разом напишемо різдвяний вірш.

Я даю першу стрічку стовпчиків, а ви придумуєте все інше..

Починаємо:

Ця подія сталася давно...


Ваше завдання: написати в коментарях варіанти на 2, 3 і 4 стрічки.
Тільки пишіть яка саме це стрічка. А потім ми то складемо в один різдвяний вірш.
Пізніше напишу першу стрічку 2 стовпчика

Дитя чудес

Велике чудо нам явилось,
Невже ти ще його не бачив?
Дитя Чудес нам народилось,
У Ньому Бог усі гріхи пробачив.

Дитя це в мудрості зростало,
У Ньому повнота вся благодаті.
І Мужем Сильним в Бозі стало
Для того, щоб здолать ворожі раті.

Він Бог чудес, Господь надії,
Еммануїл - Бог з нами є.
Він Пан небес, Творець, Який радіє,
Ісус тобі спасіння подає!

Великий, дивний Бог в маленькому Дитяті...
Прийди, відчуй, торкнись Його!
У Ньому повнота є благодаті,
Лиш Він правитель є життя твого.

Велике чудо у тобі явилось,
Як дивно, що раніше ти не бачив.
Дитя чудес в твоєму серці народилось,
У Ньому Бог твої гріхи пробачив.
#Різдво

@poesiaGod

Нова зоря

Оксамитова ніч. Так спокійно і тихо.
В неосяжному небі діамантами – зорі.
Мирно спить Віфлеєм. Місто спокоєм диха,
Лиш гуля вітерець у небеснім просторі.

Раптом тишу порушив дивний спів анголів.
І засяяла зірка нова над землею.
Народився Христос - миру Князь, Цар царів!
Він звільнить від гріхів людство кров’ю Своєю.

Ніч Різва – дивна ніч. Десь у стайні за містом
На соломі сповитий Ісус спочиває.
Йосип там і Марія ... Між худóбою тісно.
Але Божу присутність вони відчувають.

А у небі предвічному áнголів хόри
Дивну вістку вістять і співають хвалу!
І розсіює зірка нова ночі морок,
Як розсіє Спаситель гріховну імлу.

Віфлеємськая ніч… В полі ватра палає.
Пастухи між собою неквапно говорять.
Раптом голос з небес урочисто лунає:
“Не лякайтесь, радійте, погляньте на зорі:

Зірка та, що ясніше від інших сіяє,
Народилась разόм з Сином Господа нині.
Новинý цю чудову я вам сповіщаю,
Поспішайте вклонитися Божому Сину”.

Стелить ніч синім шовком зі сходу дорогу.
Йдуть по ній мудреці, на зорю поглядають.
Пил далеких шляхів запорόшив їм ноги,
Втома валить із ніг, та вони поспішають;

Бо збулися пророчі слова про Мессію –
Немовлятком у яслах Він явиться миру.
І схиляють коліна, і серцем радіють,
І Цареві несуть ладан, золото, миро.

Не згасаючи, зірка у небі сіяє.
Незвичайна зоря - Слави Божої світло.
Всі, хто прагне спасіння в Христі, поспішають
Вознести в покаянні до Бога молитву.

Тож і ти, друже мій, поспіши, не вагайся.
До Ісуса за зіркою серцем полинь.
Поклонися Йому і прослав, і покайся.
Він достойний того, Вічний Бог наш! Амінь!
#Різдво

@poesiaGod

ЛЮБОВ ТВОЯ...

Любов Твоя оспівана піснями,
І велич прославляється в псалмах.
Могутній Боже, вкрита чудесами
Вселенна, що лежить в Твоїх руках.

Твоя земля, чудова і квітуча,
Тобою створена, для радості, була.
Тепер вона у темряві бездушній,
В людських сльозах, щоденно, потопа.

Потоки війн, хвороби, катастрофи...
У сім'ях - ворожнеча, горе й гріх.
Здається, землю вже слізьми затопить,
А час усе зверша шалений біг.

Ридають матері, бо гинуть їхні діти.
Наркотики і п'янство процвіта.
А сатана все кличе веселитись
І гублять люди молоді літа.

А скільки є знедолених, нещасних.
Що, в розпачі, не знають що робить.
У цьому світі не знайшовши щастя,
Життя себе стараються лишить.

О, люди! Зупиніться! Я благаю!
Погляньте в гору, там у небесах,
До вас пробиті руки простягає
Син Божий, у благанні і сльозах.

Він кличе, пропонує допомогу.
Зціляє, до життя щоб повернуть.
Але, не чують, бо князь світу цього
Закрив їм слух, щоби Христа не чуть.

Закрив їм очі і густим туманом
Покрив всю правду, що у світі є.
І ходять люди, наче наркомани.
За щастя, горе видають своє.

Радіють цим земним добром, богатством.
За щастя, мають світу марноту.
В гріхах живуть і Бога не бояться.
Із радістю, у пекло, йдуть і йдуть.

У них велике горе за плечима.
Це горе - в світі жити без Христа.
Де, після смерті, будеш ти, людино?
Себе, поки живеш, ти запитай.

Прислухайся уважно, слово Боже
По всьому світі голосно звучить.
Господь ще кличе, ще серця тривожить:
"До Мене, всі хто змучився, прийдіть."
@poesiaGod

Сяйво Різдвяної ночі
О, те сяйво Різдвяної ночі
І небесний в могутності хор —
Ця подія згадалась охоче,
Що ми звемо так просто — Різдво!

Мабуть, зорі ясніше світили
Пастухам тих отар при вогні.
Віфлеєме, ти місто щасливе —
Народився Спаситель тобі!

І дарма, що так людно в заїзді,
Для Марії і ясла — як трон.
Хоч тривожаться іроди грізні —
Збереже Свого Сина Сам Бог!

Мудреці, пастухи, херувими,
Муж правдивий, старий Симеон —
Всі Ісуса натхненно хвалили
І любили всім серцем Його!

Відзначаємо нині врочисто
Дивне свято, що любим Його.
Хай же серце у нас буде чисте —
Так годиться зустріти Різдво!

© Петро Боско
@poesiaGod

Я очі підвожу до неба,
Чекаю Твою допомогу.
Надію кладу я на Тебе -
Пильнуєш мою Ти дорогу

Розкрив наді мною крила
І хвилі підкорював з вітром,
Бо жодна земная сила
Не встоїть проти Твого світла!

Немає надійного дому?
Немає міцної брами?
Господь не пильнує! - У тому
Причина земної драми.

Без Бога руйнуються стіни,
Але залишається стрічка...
Бо Він зберігає закони.
Дає лише Він життя вічне!

Він бачив Рахав скрізь руїни...
Він чув її зойк в Єрихоні.
Коли руйнувалися стіни,
Поставив Свої Він кордони.

Мій Бог, Ти живий серед бурі!
Незламний, нескорений вітром!
Одне Твоє Слово почую -
Навколо спокій розквітне.

Мій Бог, Ти міцний серед бурі!
Незламний, нескорений світом!
Зруйнуєш гріховні всі мури
І збережеш заповітом!
© Сич Ольга
@poesiaGod

Моліться мами

Він народився зоряної ночі...
І зірка Царська в небесах з'явилась.
Світились щастям материнські очі:
На світ Дитятко Боже народилось!

І юна Мати бачила у мріях
Дитя Царем премудрим, справедливим...
І думалося Матері Марії,
Що люди будуть вільні і щасливі.

Пригадувалось слово Гавриїла,
Пророків старців Анни, Семеона.
І з кожним днем все більше розуміла,
Що Бог дасть царську Синові корону

Ісус зростав, творив Він волю Отчу,
Зціляв Він хворих, воскрешав із мертвих,
І відкривав сліпим з любов'ю очі,
Був справедливим, добрим, милосердним.

І думала Марія: - ось настане
Те царство, про яке всі люди мріють
Ісус, Син Божий, царювати стане
І будуть ублажати всі Марію.

Ось на ослі в Єрусалим в'їжджає
Благословенний, Син Самого Бога.
Йому корону одягти бажають,
Та Його царство не від світу цього

Єрусалим, Єрусалим! І серце плаче...
Він бачить храму Божого руїни...
І як дітей вбивають в ньому бачить,
І як розпнуть Його, Людського Сина...

Ось за любов яка в людей розплата!
Христу до сліз це бачити печально...
Як простягають руку брат на брата,
І над святим знущаються безжально...

А за Христом у натовпі людському
Та, що страждала, плакала, молилась...
Їй Божий план спасіння невідомий,
Що Син промовить на хресті: -Звершилось!

Що буде вона так, як кожна мати,
Перед хрестом упавши на коліна,
Всевишнього Отця в сльозах благати
Вступитись за улюбленого Сина...

Не розуміла матінка, не знала,
Як меч пройти повинен її душу...
А через тиждень цвяхи вже вбивали
В невинне тіло Синові Ісусу...

Надіялась вона, що стане чудо...
Сльозами омивала Його Мати:
З хреста зійде, повірять Йому люди,
І стане на землі Він царювати...

Та меч пройшов через жіночу душу...
Себе віддав Ти в жертву, Божий Сину...
З Отцем зріднила людство Кров Ісуса
Пролита за гріхи, за всі провини...

О наші мами! Люблячі, хороші,
Ви молитесь і тішитеся нами.
Рідієте, що ми є діти Божі!
Ми вдячні вам, прекрасні наші мами.

Своїх кровинок бачите ви в мріях
Достатніми, успішними у справах;
Ми просимо моліться як Марія,
Щоб сходила на нас Господня слава.

Моліться за нас ввечері і зранку,
В обід, вночі, ви прикладіть старання;
Моліться ви за нас безперестанку,
Щоб нам пройти земні випробування.

Ми знаємо, що чує вас Всевишній!
Ви передайте нам скарби нетлінні:
Любов і віру, співчуття до ближніх,
Божественне святе благословіння.

Нас обійміть, на добрий путь наставте,
Ми в цьому дуже маємо потребу!
Прославте Бога, за дітей прославте,
Щоб разом з вами досягти нам неба!
Автор Марія Мосійчук.
@poesiaGod
#різдво