Після того як всеруський князь Ярослав Володимирович віддав заміж молодшу доньку свою Анну Ярославівну за французького короля Генріха Робертовича, приїхала вона до Лютеції. Монархічний наречений всіляко показував своїй нареченій володіння і саму столицю, аби ж догодити і показати, що гальська Лютеція нічим не гірше руського Києва. Майбутній чоловік постійно хизувався і гордо промовляв:
— Лютеція! Яка у нас Лютеція!!!
Через тривалий час княжна зголодніла і звеліла подати їй шматочок київського сальця. Взяла Анна те сало і подала Генріхові, кажучи:
— Поріж!
Він глянув на наречену, на запропоноване сало і на саму Лютецію, та й відповів:
— Що ж... Не подобається тобі назва Лютеція… Ну і ладно, Париж так Париж!
Отак із того сало-романтичного моменту і донині так та столиця і іменується 🇫🇷
#єслù_шó_то_це_жарт_хоча_єстествéнно_свідків_тієї_трапези_нема
— Лютеція! Яка у нас Лютеція!!!
Через тривалий час княжна зголодніла і звеліла подати їй шматочок київського сальця. Взяла Анна те сало і подала Генріхові, кажучи:
— Поріж!
Він глянув на наречену, на запропоноване сало і на саму Лютецію, та й відповів:
— Що ж... Не подобається тобі назва Лютеція… Ну і ладно, Париж так Париж!
Отак із того сало-романтичного моменту і донині так та столиця і іменується 🇫🇷
#єслù_шó_то_це_жарт_хоча_єстествéнно_свідків_тієї_трапези_нема