Forward from: Монополіст
Що може завадити «азербайджанському» транзиту газу через Україну
Зараз активно обговорюється варіант подовження транзиту російського газу через Україну з 2025 року під виглядом азербайджанського.
Такий розвиток подій активно підтримує Група Нафтогаз на чолі з Олексієм Чернишовим.
Ми писали про це в липні.
Які вихідні параметри?
З 1 січня 2025 року закінчується діючий транзитний контракт із Газпромом, який був укладений наприкінці 2019 року.
Згідно з ним, Газпром має платити за прокачку 40 млрд кубів газу на рік. Хоча з початком війни прокачує близько 15 млрд кубів.
Україна отримує за транзит близько $800 млн, а РФ заробляє на цих поставках до $5 млрд на рік.
Україна ні в якому разі не буде підписувати новий транзитний контракт із Газпромом. Але можна підписати контракт із третьою стороною.
Так було із транзитом нафти, коли у вересні угорська компанія MOL почала купувати нафту на російсько-білоруському кордоні, щоб прокачати її по території України.
Контрагентом Укртранснафти замість російської Транснєфті стала європейська компанія, що задовольнило український уряд.
Подібну заміну Україна намагається застосувати і у випадку з газом.
Але тут є додаткові складнощі.
На сьогодні головним бенефіціаром російського газового транзиту через Україну є Словаччина.
Також великі обсяги від Газпрому отримує Австрія, яка має контракт з Газпромом до 2040 року, але ця країна ніяк не проявляє свій лобізм щодо продовження транзиту Україною.
Нагадаємо, що Угорщина ще в 2021 році уклала контракт з Газпромом на купівлю газу, який вона отримує через Туреччину в обхід України.
На початку жовтня словацький прем’єр Роберт Фіцо приїхав в Ужгород, де зустрівся з українським колегою Денисом Шмигалем та мав переговори з іншими українськими посадовцями.
Головною метою Фіцо було вмовити українську сторону подовжити транзит.
Його аргументація полягає в тому, що Словаччина і далі готова продавати потрібні Україні товари. Електроенергію, САУ Zuzana і той же газ.
Але для продовження такої «допомоги» Словаччина хоче зберегти конкурентоздатність своєї економіки, яка підтримується дешевими енергоресурсами з РФ – нафтою і газом.
Українські урядовці запропонували Фіцо «азербайджанський» варіант, який обговорюється вже декілька місяців.
Але це не влаштовує словаків.
Словаччина непогано заробляє на перепродажі російського газу далі в Європу.
Оператор словацької ГТС Eustream отримує гроші від транзиту. Словацький трейдер SPP заробляє на перепродажу ресурсу. На двох по року виходить близько $1,5 млрд виручки.
З іншого боку, у Азербайджану немає вільних обсягів газу для прокачки через Україну.
В цьому році країна поставить в Європу 13 млрд кубів газу через Туреччину по газогону TANAP, в якому азербайджанський SOCAR має частку.
Іншими словами, Азербайджану немає сенсу прокачувати через Україну російський газ і пропонувати Словаччині низьку ціну, як це робить Кремль.
Тоді Фіцо запропонували піти по схемі MOL – щоб умовна SPP домовилась із Газпромом про купівлю газу на російсько-українському кордоні.
Але такий варіант неможливий тому що газовимірювальну станцію Суджа – єдину на сьогодні точку входу газу з РФ в українську ГТС – утримують Сили оборони України.
Також Українська влада пропонує і Словаччині, і Азербайджану закачувати газ в українські підземні сховища (ПСГ) в обмін на подовження транзиту.
Але для цього власники газу мають домовитись із Кремлем про відсутність ударів по інфраструктурі ПСГ. А це наразі безперспективно.
І ще один блокер стосується того, що Кремль зацікавлений у довгострокових контрактах. На цьому побудована його політика шантажу: «якщо хочете дешевий газ, то давайте контракт на десятиріччя».
Натомість на довгострокові домовленості не згода Україна.
Тим більше, їх буде важко пояснити Єврокомісії, представники якої закликають до якомога швидшої відмови від російських енергоносіїв.
Вочевидь, про нову конфігурацію газового транзиту ми дізнаємось не раніше, ніж за пару днів до початку нового року. Якщо доживем.
Монополіст
На фото Роберт Фіцо і Денис Шмигаль
Зараз активно обговорюється варіант подовження транзиту російського газу через Україну з 2025 року під виглядом азербайджанського.
Такий розвиток подій активно підтримує Група Нафтогаз на чолі з Олексієм Чернишовим.
Ми писали про це в липні.
Які вихідні параметри?
З 1 січня 2025 року закінчується діючий транзитний контракт із Газпромом, який був укладений наприкінці 2019 року.
Згідно з ним, Газпром має платити за прокачку 40 млрд кубів газу на рік. Хоча з початком війни прокачує близько 15 млрд кубів.
Україна отримує за транзит близько $800 млн, а РФ заробляє на цих поставках до $5 млрд на рік.
Україна ні в якому разі не буде підписувати новий транзитний контракт із Газпромом. Але можна підписати контракт із третьою стороною.
Так було із транзитом нафти, коли у вересні угорська компанія MOL почала купувати нафту на російсько-білоруському кордоні, щоб прокачати її по території України.
Контрагентом Укртранснафти замість російської Транснєфті стала європейська компанія, що задовольнило український уряд.
Подібну заміну Україна намагається застосувати і у випадку з газом.
Але тут є додаткові складнощі.
На сьогодні головним бенефіціаром російського газового транзиту через Україну є Словаччина.
Також великі обсяги від Газпрому отримує Австрія, яка має контракт з Газпромом до 2040 року, але ця країна ніяк не проявляє свій лобізм щодо продовження транзиту Україною.
Нагадаємо, що Угорщина ще в 2021 році уклала контракт з Газпромом на купівлю газу, який вона отримує через Туреччину в обхід України.
На початку жовтня словацький прем’єр Роберт Фіцо приїхав в Ужгород, де зустрівся з українським колегою Денисом Шмигалем та мав переговори з іншими українськими посадовцями.
Головною метою Фіцо було вмовити українську сторону подовжити транзит.
Його аргументація полягає в тому, що Словаччина і далі готова продавати потрібні Україні товари. Електроенергію, САУ Zuzana і той же газ.
Але для продовження такої «допомоги» Словаччина хоче зберегти конкурентоздатність своєї економіки, яка підтримується дешевими енергоресурсами з РФ – нафтою і газом.
Українські урядовці запропонували Фіцо «азербайджанський» варіант, який обговорюється вже декілька місяців.
Але це не влаштовує словаків.
Словаччина непогано заробляє на перепродажі російського газу далі в Європу.
Оператор словацької ГТС Eustream отримує гроші від транзиту. Словацький трейдер SPP заробляє на перепродажу ресурсу. На двох по року виходить близько $1,5 млрд виручки.
З іншого боку, у Азербайджану немає вільних обсягів газу для прокачки через Україну.
В цьому році країна поставить в Європу 13 млрд кубів газу через Туреччину по газогону TANAP, в якому азербайджанський SOCAR має частку.
Іншими словами, Азербайджану немає сенсу прокачувати через Україну російський газ і пропонувати Словаччині низьку ціну, як це робить Кремль.
Тоді Фіцо запропонували піти по схемі MOL – щоб умовна SPP домовилась із Газпромом про купівлю газу на російсько-українському кордоні.
Але такий варіант неможливий тому що газовимірювальну станцію Суджа – єдину на сьогодні точку входу газу з РФ в українську ГТС – утримують Сили оборони України.
Також Українська влада пропонує і Словаччині, і Азербайджану закачувати газ в українські підземні сховища (ПСГ) в обмін на подовження транзиту.
Але для цього власники газу мають домовитись із Кремлем про відсутність ударів по інфраструктурі ПСГ. А це наразі безперспективно.
І ще один блокер стосується того, що Кремль зацікавлений у довгострокових контрактах. На цьому побудована його політика шантажу: «якщо хочете дешевий газ, то давайте контракт на десятиріччя».
Натомість на довгострокові домовленості не згода Україна.
Тим більше, їх буде важко пояснити Єврокомісії, представники якої закликають до якомога швидшої відмови від російських енергоносіїв.
Вочевидь, про нову конфігурацію газового транзиту ми дізнаємось не раніше, ніж за пару днів до початку нового року. Якщо доживем.
Монополіст
На фото Роберт Фіцо і Денис Шмигаль