BPD Slay 💅

Якось студентки-журналістки зібрались у барі та створили власне медіа про книжки!
«СтоСлів» — це ніжна підтримка на читацькому шляху, жодної токсичності та тиску. українські, закордонні, історичні, величезні та геть тонесенькі книжечки заслуговують на увагу. засновниці мають різні смаки, тому приділяють її усьому світові літератури!

лонгріди та меми, авторські тіктоки й підбірки уже старанно приготовані для вас 💓
долучайся!

Поширюйте та беріть участь, будь ласка!

Ого, щойно побачила, що на вже 700 🎉Всіх мишенят вітаю в спільноті, обіцяю скоро повернутися, а поки запрошую до розмови.

В кого що нового? Хто наскільки довго тут з нами?)

Більше половини українців перебувають у зоні ризику розвитку ПТСР
Все ж, МОЗ оприлюднили результати дослідження психологічного стану українців під час повномасштабної війни. І у них йдеться про те, що:

➖Суб’єктивна оцінка психологічного благополуччя – 6,7 балу з 9 можливих. Це характерно для всіх демографічних груп і регіонів. Найчастіше це результат позитивного ставлення респондентів до самих себе, водночас здатність упоратися з життєвими викликами вони оцінюють гірше. Це свідчить про те, що фаза психологічної мобілізації в суспільстві ще триває, і, щоби її підтримувати, надалі може бракувати ресурсів.
➖40% опитаних зазнали загрози власному життю й могли бути безпосередніми свідками таких загроз, перебуваючи під обстрілами.
➖Більше 41% респондентів мають родичів або близьких, які перебували чи перебувають у зоні бойових дій, зокрема 16% втратили когось з близьких.
➖Перебували в окупації, зазнали безпосередньої загрози насильства або були його свідками 6% опитаних.
➖Кожен 20 (5%) пережив або став свідком усіх зазначених типів подій, що травмують (обстріли, загроза життю близьких, окупація або полон). Лише 9% громадян заявили, що в жодний спосіб не стикалися з жодною такою подією за період повномасштабної війни.
➖Більшість опитаних (понад 90%) мали прояви хоча б одного з симптомів посттравматичного стресового розладу, а більше половини (57%) перебувають у зоні ризику розвитку посттравматичного стресового розладу.
➖Близько 70% респондентів не відчували потреби звертатися по психологічну допомогу протягом останнього місяця. Лише 3% респондентів отримували таку допомогу. Ще 23% хотіли б звернутися до психолога, але поки цього не зробили.
➖Майже половина (45%) респондентів визнають, що їм потрібно «наважитися», щоби звернутися по психологічну допомогу. Ще близько третини опитаних (30%) готові отримувати психологічну допомогу лише на безоплатній основі. Лише 34% респондентів знають, куди вони могли б звернутися по допомогу в разі необхідності.

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 20% населення, яке протягом останніх 10 років проживає в районах, постраждалих від війни, має різні форми психічного розладу: від легкої депресії й тривожності до психозу. Майже кожен десятий має психічний розлад помірного або тяжкого ступеня.

Такі дані дозволяють зробити прогноз і щодо України:

«Якщо ми прогнозуємо, що 15,7 мільйона осіб в Україні потребуватимуть психологічної допомоги, то 3,5 мільйона з них матимуть певний розлад психічного здоров’я, а 800 700 осіб матимуть психічний розлад помірного або тяжкого ступеня»,

– коментує генеральна директорка директорату медичних послуг МОЗ України Олександра Машкевич.

Результати дослідження планують врахувати під час реалізації Національної програми психічного здоров’я, яку ініціювала перша леді Олена Зеленська.

Посттравматичне зростання — наступний етап після ПТСР? І що ж таке резилієнс?

Резилієнс — це внутрішня твердість, коли людина знає, хто вона, як і для чого вона живе та що може. Коли зовнішня оцінка та події не впливають надзвичайно сильно на людину та не змінюють її.

У такому випадку людина проходить через стресові ситуації, але вони не руйнують її, не вводять у ПТСР. У людини є усвідомлення та готовність діяти за своїми почуттями.

Наприклад – страх. Людина боїться не події, а того, що вона відчує, якщо подія відбудеться. А усвідомлення, резилієнс – це вміння зустрітись з цими почуттями, відчути своє безсилля та прожити цей емоційний біль. А коли страх проходить – виникає внутрішня твердість, людина знає, що вона може впоратися.

Щоб розвинути резилієнс, потрібно пізнавати себе. Можна звернутись до фахівця або шукати безплатні якісні джерела з психології. Не варто зневажати те, що непокоїть, а дивитись на причину і розвиватись.

Що таке посттравматичне зростання?
Посттравматичне зростання (ПТЗ) — це стан, коли людина, яка постраждала від ПТСР, знаходить нові шляхи та способи, щоб жити по-іншому, ніж до травматичних подій. Після травми людина знаходиться в реакції гніву, втечі або відключення. Поки наявні такі реакції – буде розвиватись ПТСР. Зростання виникає тоді, коли людина усвідомила і зіткнулась зі своїми почуттями.

Якщо зустрітись зі своїм найбільшим болем і пережити його всередині себе, розуміючи, що емоційні болі та почуття нас не вбивають – тоді можна піти в зростання. Не всі, хто пережив травму, досягають посттравматичного розвитку. Але для тих, хто його зазнав, позитивні зміни можуть залишитися на все життя. За оцінками дослідників, від половини до двох третин людей, які пережили травму, можуть досягнути посттравматичного зростання.

Посттравматичне зростання (ПТЗ) — позитивні психологічні зміни, які відбуваються після переживання складних життєвих обставин. За розвитку посттравматичного зростання ми спостерігаємо, що людина починає діяти в позитивному ключі, її мотивація базується на позитивній меті, а не на гнівних емоціях. Людина, яка має творчий чи позитивний мотив – спокійно іде своїм шляхом, у неї немає імпульсивності, дії поступові та виважені.

Елементами зростання є:

➖визначення нового життєвого шляху та зміна пріоритетів;
➖здатність краще влаштовувати своє життя, що демонструє тісний зв'язок із вмінням справлятися з труднощами;
➖відчуття більшої близькості та емпатії до інших, що сприяє розширенню соціальних мереж.

Основні ознаки того, що ви переживаєте посттравматичне зростання:

➖Більше цінуєте життя: усвідомлюєте цінність життя або цінуєте кожен день так, як раніше не цінували.
➖Покращились стосунки з іншими людьми: у вас може з'явитися відчуття близькості, підвищитися співчуття або усвідомлення того, що ви можете розраховувати на інших у кризові моменти.
➖З’явились нові можливості: розвиток нових інтересів, новий життєвий шлях або готовність змінювати речі, які потребують покращення.
➖Особиста сила: усвідомлення того, що ви можете впоратися зі складними речами, що ви сильніші, ніж думали.
➖Духовні зміни: глибше розуміння духовності або міцніша віра, аніж була до травми.

Пусковим чинником в розвитку посттравматичного стресового розладу та посттравматичного зростання є стрес (гострий чи хронічний), проте шляхи розвитку різні. Людина повинна пережити посттравматичний стресовий розлад, перш ніж зможе відчути посттравматичний ріст. Без симптомів ПТСР попередньо будь-яке зростання можна віднести до стійкості — резилієнсу, а не до зростання, пов'язаного з травмою.