Битва під Аррас 1917 року була важким випробуванням для німців. Британський артобстріл напередодні наступу завдав значної шкоди першій лінії оборони, проте глибоко ешелонована система укріплень, зокрема лінія Гінденбурга, дозволила німецьким військам організувати ефективний опір.

Німці швидко відреагували на прорив союзників, використовуючи резерви для контратак. Особливо важкими для німців стали бої за Вімі-Ридж, який вони вважали ключовою стратегічною точкою, але не змогли втримати через масований наступ канадців.

Німецьке командування розглядало битву як частину затяжної війни на виснаження, намагаючись мінімізувати втрати й затримати союзників до прибуття підкріплень. Попри втрату частини території, вони зберегли значну частину оборонної структури і не допустили прориву, який міг би стати катастрофічним.