Зі святою Неділею, дорогі друзі!

Бог дав нам людей, щоб їх любити, і речі, щоб ними користуватися. Проте часто ми змінюємо це місцями — любимо речі й використовуємо людей.

Коментуючи притчу про нерозумного багача, святий Августин наголошував, що цей чоловік зібрав багато добра, щоб їсти, пити та веселитися, тоді як навколо нього тисячі людей страждали від голоду. Він так і не зрозумів, що животи голодних, домівки вдів і вуста сиріт були значно надійнішими житницями, ніж ті комори, які він планував збудувати. Його багатство могло стати спасінням для багатьох, але через його егоїзм воно обернулося на його власну погибель.

Зазвичай ми сприймаємо цей Євангельський уривок як історію про багача, який володів господарством. Однак Френк Поллард додає до цього інше розуміння: насправді це притча про господарство, яке заволоділо нерозумним чоловіком. Адже багатство саме по собі не є гріхом, але коли воно стає сенсом життя, людина стає рабом своїх надбань, втрачаючи головне — любов до Бога та ближнього.